Як перегляд серіалів "запоєм" допомагає пам'яті та уяві

Якщо ви коли-небудь говорили собі: "Ще одну серію - і спати", ви не самотні.

Але, всупереч поширеній думці, звичка дивитися серіали запоєм може приносити користь. Такого висновку дійшли дослідники з Університету Джорджії.

Згідно з новим дослідженням, ті, хто дивиться фільми, серіали або читає книги марафоном, набагато частіше подумки повертаються до цих історій. Це виражається у фантазіях, мріях та осмисленні сюжету задовго після закінчення перегляду. На думку авторів, таке залучення може приносити психологічну користь - від почуття захищеності до задоволення потреби в спілкуванні та самовизначенні.

"Люди - істоти, що живуть історіями. Через них ми задовольняємо найважливіші мотивації: бути з кимось, відчувати контроль, упевненість, безпеку", - каже Джошуа Болдуін, провідний автор дослідження.

Запійний перегляд сприяє глибшому запам'ятовуванню історій: мозок легше пов'язує сюжетні лінії, персонажів і розв'язки. Особливо це помітно під час перегляду багатосерійних шоу зі складною структурою. Такі глядачі частіше повертаються до історії в уяві та думках, навіть коли екран уже вимкнений.

"Вони активно взаємодіють із сюжетом навіть після закінчення перегляду", - зазначає Болдвін.

Це ментальне "продовження" історії може відігравати терапевтичну роль - наприклад, допомагати справлятися зі стресом. Що яскравіша і значущіша історія для глядача, то довше вона живе в його голові.

Опитування учасників показало, що телевізійні шоу сприймаються як такі, що запам'ятовуються краще, ніж книжки. Але це не означає, що книжки програють. Просто для активації уяви потрібен хороший обсяг пам'яті про сюжет - а він виникає, коли людина залучена повністю, наприклад, читає роман від початку до кінця без перерв.

Хоча тема впливу "запійного" споживання контенту на психіку залишається дискусійною, автори дослідження підкреслюють: усе залежить від контексту. Важливо враховувати не тільки зміст і обсяг, а й психологічні особливості глядача.

"Медіа - це не добре і не погано. Усе залежить від того, що саме ми дивимося, навіщо і в якому стані перебуваємо", - каже Болдвін.

Дослідження опубліковано в журналі Acta Psychologica і співавторами статті стали Езгі Улусой, Морган Дерфі, Рік Бассел і Девід Еволдсен.