"Я просто брала ці речі, обіймала, лягала спати і плакала" - історії вдів українських воїнів

Три історії - Юлії, Тетяни та Анни - про біль, любов і відновлення розповідає про них Українська правда.

Героїнь публікації пов'язує спільний досвід і підтримка, яку вони знайшли одна в одній у рамках програми "КЕМП+" - безпечного простору для родин військових і загиблих, де можна отримати психологічну допомогу, знайти людей зі схожою долею і зробити перші кроки до внутрішнього відновлення.

Хмаринка

Небо готується до літньої зливи. На вулиці - Денис, йому 8 років. Він розповідає про супергероїв, викидаючи в повітря паличку, і говорить про свої бажання просто і точно. "Я живу з мамою і сестричкою. А тата немає", - каже він. На запитання, ким хотів би стати, відповідає: "Ангелом. Я був би невидимим. Щоб сидіти на хмарці високо і спостерігати за людьми".

Мама Дениса - Юлія. Її родина з Білої Церкви. У Юлії двоє дітей: Денис і п'ятирічна Соломійка. Чоловік Юлії Андрій загинув 31 січня 2024 року в боях під Вугледаром. Юлія згадує, як чоловік воював, отримав контузію, був на реабілітації і вона вже сподівалася, що весь жах для її родини вже залишився позаду. Але несподівано Андрій оголосив, що він повернеться на фронт, бо не може інакше.

"У мене все похолоділо всередині, але залишалося тільки прийняти це", - згадує Юлія.

Коли Андрій повернувся на фронт, дні тягнулися, Юлія не випускала телефон: "Ти не випускаєш телефон із рук. Боїшся пропустити дзвінок".

Після смерті чоловіка Юлія намагається бути сильною заради дітей. Соломійка запитала: "Мамо, а ти не помреш?", - і це стало для неї випробуванням і зобов'язанням.

Юлія згадує, як родині привезли речі загиблого Андрія і як вона довго не наважувалася відкрити його рюкзак. А потім діти вмовили, відкрила - усі речі зберегли його запах. "Я просто брала ці речі, обіймала, лягала спати і плакала", - каже Юлія.

Перші онлайн-консультації з психологом після втрати їй не сподобалися - відчувалася формальність. Натомість програма "КЕМП+" відкрила інший досвід: КЕМП+ - це три тижні в безпечному середовищі, яке допомагає поступово відновити внутрішню рівновагу... Тебе беруть за руку і кажуть: "Живи. Радій заради себе, заради дітей".

Тетяна і Софія

Тетяна приїхала на КЕМП без особливих очікувань. Її чоловік Ярослав, прозваний "Мудрим", загинув. Перед смертю він приїхав із фронту на кілька днів, як відчував, попрощався з усіма. Просив батьків не залишати його дружину, Таню. Вона згадує, що Ярослав змінився до невпізнання - з фронту приїхав сивий, як старий, але ж йому було тільки 30 років.

Справжньою опорою Тетяні після загибелі чоловіка стала донька, 11-річна Софійка.

Сама Тетяна волонтерка, вона возила допомогу військовим, досі отримує підтримку від побратимів чоловіка: "Вони стали мені друзями. Вони кожного дня дзвонили, говорили зі мною". Після загибелі чоловіка Тетяна пробувала топити горе в алкоголі, але зуміла зупинитися: "Я подивилася на себе в дзеркало і не впізнала ту жінку. Далі так не можна".

На програмі КЕМП вона вчилася приймати слабкість, дозволяти собі бути вразливою: "Я дозволила собі бути не сильною матір'ю і не тільки героїнею. Вбираю все, що тут говорять, як губка". Софія допомагала малечі, теж дітям загиблих воїнів, а участь у заняттях і спілкування з іншими сім'ями стало частиною зцілення.

Анна і Даринка

Анна - журналістка, мати шестирічної Даринки. Її сімейне життя тісно пов'язане з армією: чоловік служить, сім'я пережила безліч втрат. Анна пережила викидень, смерть близьких і смерть племінника Миколи, чиє тіло залишалося на окупованій території. Це залишило глибокі травми, постійна тривога за дитину.

Анна зізнається, що її Даринка була дуже близька із загиблим Миколою. Сім'я важко переживає втрату.

Запрошення в "КЕМП+" спочатку здавалося Анні зайвим, але потім вона поїхала заради доньки: "Даринка дуже вразлива і чуйна. Тут вона стала самостійнішою. Я вчуся її відпускати". Психологи кемпу допомогли Анні ухвалити рішення про зміну професії - вона звільнилася з редакції і почала новий етап життя.

Програма КЕМП - це і терапія, це місце, де сім'ї знаходять розуміння, підтримку.