Як працює російська пропаганда в Молдові: розслідування

Статтю написано в рамках проекту, спрямованого на боротьбу з дезінформацією, що розповсюджується РФ про біженців з України в Євросоюзі. Він охоплює широкомасштабний моніторинг онлайн-ЗМІ у кількох країнах ЄС, включаючи Німеччину, Австрію, Чеську Республіку, Польщу, Румунію та Молдову. Моніторинг ЗМІ проводився у листопаді 2023 року. Проект реалізується за підтримки CRDF Global. Ви також можете прочитати статтю про те, які австрійські та польські ЗМІ розповсюджують російську пропаганду.

Молдова — країна з населенням близько двох з половиною мільйонів між Румунією та Україною, яка після розпаду Радянського союзу одразу зіштовхнулась з загрозою територіальній цілісності. В 1992 році після нетривалого збройного конфлікту утворилась Придністровська молдавська республіка, яка з того часу де-факто контролюється Росією. Окрім цього на півдні Молдови є автономна територія Гагаузія, яка теж переважно тяжіє до проросійської політики.

Політика Молдови між ЕС та Росією

Політичне життя в Молдові завжди було досить бурхливим. І, попри все, забезпечувало зміну еліт. Іноді в досить неординарний спосіб. Наприклад, з 2009 по 2012 рік Молдова жила без обраного президента. Загалом 917 днів, що є світовим рекордом.

У 2020 році проросійського президента Ігоря Додона замінила проєвропейськи налаштована Майя Санду, яка наразі є чинною головою держави, тісно співпрацює з Україною та налаштована на подальшу інтеграцію країни до Заходу.

Проте політичний вплив на Молдову також мають ряд колишніх представників політикуму та олігархату, які наразі знаходяться за кордоном.

Ключовим “сірим кардиналом” країни до 2019 року був Володимир Плахотнюк, проти якого порушено кримінальні справи, а також санкції США. У схожій ситуації також опинились й інші представники колишніх правлячих еліт, такі як Ілан Шор, В'ячеслав Платон або експрезидент Ігор Додон.

І хоча фізично вони знаходяться поза Молдовою, але лишили у країні свої статки та намагаються повернути вплив. Використовуючи серед іншого інформаційний вплив підконтрольних медіа у питаннях пандемії, російського вторгнення в Україну та внутрішніх територіальних проблем Молдови.

Що таке Гагаузія та ПМР?

Для аналізу інформаційного поля Молдови також варто звернути увагу на територіальні та етнічні особливості. Її населення складається з молдаван — понад 75%. Другою етнічною меншиною є українці (8%). Далі йдуть росіяни (5%), гагаузи (4%) і румуни (2%).

Гагаузька меншина має свою автономію на півдні країни з населенням в близько 130 тисяч осіб і здебільшого обирає проросійських кандидатів. Тут потужну підтримку має партія «Шор» (Șor) на чолі зі згадуваним Іланом Шором. Він пов'язаний з головою комітету Держдуми Росії з міжнародних справ Леонідом Слуцьким.

Тож можна припустити, що тут користуються популярністю повʼязані з цією партією спільноти в соцмережах. Втім, регіон має спільний офіційний інформпростір з Молдовою, де основні російські ЗМІ було заблоковано у 2022 році, а їхні молдавські франшизи — у 2023-му.

Інша ситуація склалась в Придністровській молдовській республіці, у якої немає перешкод бути в єдиному інформаційному просторі з РФ. ПМР утворилась після збройного конфлікту на ґрунті розходжень щодо зовнішнього вектора розвитку на початку 90-их. Наразі це невизнана республіка вздовж молдово-українського кордону з населенням близько півмільйона осіб, що приблизно в рівних пропорціях складається з молдаван, українців і росіян. Збройні сили ПМР — це російський миротворчий контингент в розмірі 15 тисяч осіб або 80 тисяч з залученням резерву.

Однак як розповів Соцпорталу доктор соціології та засновник проєкту для допомоги українцям в Молдові dopomoga.gov.md Олександр Макухін, між інформаційною політикою Придністров'я та РФ є суттєві розбіжності.

Якщо подивитися на сайт головного інформагенства в Придністров'ї, яке транслює тільки протираспільський погляд і жодного іншого, то є кілька принципових моментів. Наприклад, за великий банер з написом "Мирне Придністров'я" в сучасній РФ можна отримати кримінальний термін за дискредитацію, так само як і за статті: “Ми хочемо жити у мирі заради майбутнього наших дітей”. Букви Z і в цілому традиції вставляти її в назви теж ніде немає, і навіть у публічному вивішуванні російських прапорів і георгіївських стрічок у Тирасполі та інших містах немає ніякої військової атрибутики. При цьому свій аналог статті "за дискредитацію" теж є — це стаття "за заперечення ролі миротворчих сил". У результаті виходить, що російську армію в Придністров'ї "дискредитувати" не можна, але можна "заперечувати роль", що знову ж таки складно уявити на практиці, але якось воно так працює, - каже експерт. (Втім, у лютому 2024 року уряд Придністров'я все ж таки звернувся до РФ з попитом знято "блокаду" Молдови. Конкретної реакції РФ не було, - ред.)

На початку російського вторгнення існувала загроза, що ці сили об'єднаються з окупантами на півдні України. Але прогноз не справдився і збройні сили ПМР не проявляють активність.

Придністровське керівництво вже другий рік намагається жити в парадигмі, яку загалом можна описати якимось таким набором - "поряд в Україні відбувається щось дуже погане, якась війна, але ми нічого про це не знаємо, ми дуже мирні, ми навіть біженців приймаємо, але нічого не знаємо про війну і через що вона сталася, є якісь негативні зовнішні обставини", - каже Олександр Макухін, - Без сумніву, умовний Z-контент споживати там набагато простіше, його ніхто не банить і не фільтрує, але загалом придністровським елітам все складніше і складніше всидіти на двох стільцях, які стрімко розійшлися в різні боки”.

Своєю чергою молдавський історик Александру Лешану зазначає, що російське вторгнення відрізало ПМР від українського кордону, де існувала "чорна діра" для найрізноманітніших контрабандних схем.

Таким чином, вперше у своїй недовгій історії Республіка Молдова повністю контролює товарообіг на своїй території, а придністровські бізнесмени не мають іншої альтернативи, крім інтеграції до молдовської митної, податкової та економічної систем, - зазначає Лешану.

Тож, на його думку, подальша доля ПМР прямо залежить від ситуації на українському фронті.

Які основні наративи роспропаганди в Молдові


Державною мовою Молдови є румунська, яку понад 80% мешканців вважають рідною. Проте російська мова досі є достатньо розповсюдженою, особливо серед старшого населення, і до блокування російські канали транслювались у країні напряму без перекладу. Так само переважно російськомовними були їхні франшизи.

Загалом можна виділити такий перелік наративів:

  • Критика нинішнього уряду Молдови, припускаючи, що його політика призведе до ситуації, подібної до ситуації в Україні, або "приєднання" Молдови до Румунії.

  • Відверто агресивна та антиукраїнська риторика, демонізація країни.

  • Наративи, які свідчать про те, що українські біженці погано поводяться та забирають ресурси у місцевих жителів. Цей наратив часто поширюється через соціальні медіа-платформи, такі як TikTok.

  • Заяви про те, що уряд Молдови перетворюється на "тоталітарний режим" під керівництвом президента Майї Санду.

  • Гомофобні наративи, заяви про “бездуховність” ЄС.

  • У період пандемії поширення конспірологічних теорій, а також своєрідна реклама російської вакцини “Спутнік”.

Яскравим прикладом трансляції таких наративів є видання Bloknot, офіційну приналежність якого важко визначити. Але який, наприклад, комплементарно пише про Шора і екс-президента Молдови Додона.

На ньому є стаття із заголовком: В Україні закінчуються призовники, в армію можуть забрати навіть жінок. Там йдеться про те, що "над усією Україною зараз витає страх бути мобілізованим і загинути за режим Зеленського", а "втрати українських збройних формувань критичні".

Або ж: Готується військово-політичне приєднання Молдови до Румунії, реалізується український сценарій, де зазначається, що "чітко видно, що Майя Санду та її зовнішні господарі йдуть за українським сценарієм, провокуючи свідому дестабілізацію ситуації, а деякі політичні чинники із Заходу хочуть використати молдован як гарматне м’ясо в геополітичній битві, яка зараз ведеться в Україні”.

У період ковіду видання спекулювало на темі вакцинації: Скандал! У Молдові прострочили півмільйона вакцин від коронавірусу.

Своєю чергою видання Politnavigator.net є відверто агресивним та антиукраїнським. Коронавірусна тема використовувалась виключно для антиукраїнської пропаганди та створення апокаліптичних картинок ситуації в Україні. Наприклад, виходили новини з заголовками Українська медицина тріщить по швах – боротьба з коронавірусом провалилася та Екс-нардеп жахається відсутністю тестів і реальної статистики по коронавірусу.

В контексті російського вторгнення в Україну видання публікує такі новини — Росіяни йдуть швидко. Ми відстаємо — Київський волонтер, де стверджувалось, що "зараз у РФ на різних рівнях навчаються керувати БПЛА, в країні будуються заводи з виробництва безпілотників, чого не скажеш про Україну", що В Україні закінчуються боєздатні люди, або що "ЗСУ на межі поразки. Пора ліквідувати проект "Україна" з посиланням на слова одіозного політолога, який залишив Україну після втечі екс-президента Віктора Януковича.

Видання також у дусі сучасної російської пропаганди критикує будь-яку тематику ЛГБТК+.

Інше подібне видання — портал cenzura.md, яке випускало новини а-ля Російський журналіст оскаржив у ЄСПЛ депортацію з Молдови з цитатами прес-секретаря МЗС Росії Марії Захарової, або у МЗС Росії застерегли Молдову від втручання в процес підтримки України. Під час пандемії портал писав про підроблені сертифікати, прострочені та втрачені дози вакцини від коронавірусу, та про те, що У Придністров'ї найпопулярнішим препаратом проти коронавірусної інфекції виявилася російська вакцина "Супутник V", який, як відомо, виготовлений у РФ. Втім, наразі портал не працює, що очевидно, повʼязано з блокуванням проросійських ЗМІ.

Які ЗМІ заблокували в Молдові

Перелічені наративи так чи інакше проявляються у російських медіа чи ЗМІ колишніх молдавських можновладців. І після повномасштабного вторгнення РФ в Україну розпочалось їхнє блокування. Наразі перелік заблокованих ЗМІ налічує близько трьох десятки. Останнє велике блокування відбулось 24 жовтня. Під забороною опинились російські канали, такі як Перший в Молдові, НТВ Молдова та РТР Молдова, телеканали "TV6" і "Orhei TV", що повʼязані з Іланом Шором, та Prime TV Stations, Canal 2, Canal 3, Publika TV, Mega TV, Canal 5 і Familia, повʼязані з Плахотнюком.

Ряд російських видань, таких як Интерфакс, ТАСС, "Московский комсомолец", "Известия", "Комсомольская правда", "Аргументы и факты", "Лента.ру", "Правда.ру". Цікаво, що філія “Комсомольської правди в Молдові” також заблокована, але сайт переїхав на інший домен. Вона має провокативні та антизахідні публікації, наприклад У новому проєкті Стратегії нацбезпеки РФ - головний ворог Молдови: "Майя Санду з нетерпінням чекає на відповідь від Росії, щоб показати своїм кураторам, яка я молодець!" - думка експерта. Але на сайті фактично неможливо знайти новини про Україну. Незаблокованим також є видання noi.md яке, наприклад, пише про створення сином Сороса звалища хімвідходів в Україні, або некритично цитує прес-секретаря президента РФ Дмитра Пєскова.

Рішення заблокувати цілу пачку медіаресурсів було логічно зрозумілим, але проблемним з погляду технічної реалізації та правового обґрунтування. За технічною частиною — до списку заблокованих потрапило, наприклад, РІА ФАН, "Информагенство" Євгена Пригожина, яке було офіційно ліквідовано ще влітку 2023. Або згадана "Комсомольська правда в Молдові", яка змінила домен і чудово працює. До юридичного забезпечення цього рішення теж є низка питань, які були навіть у профільних журналістських НУО, жодних разів не помічених у проросійських симпатіях, — каже Макухін.

За його словами, через певний час найактивніші пропагандисти знаходять нові способи виходу на аудиторію.

Наприклад, той самий ютуб-канал так просто не заблокуєш, як це можна зробити з веб-сайтом, а про кількість анонімних телеграм-каналів, які пишуть на користь одного господаря, а в ході справи перепродаються іншому господареві — навіть говорити нічого. Обсяги таких сіток у нас досить великі, незважаючи на невелику країну, — каже експерт.

Яскравим прикладом переходу пропаганди в соцмережі є телеграм-канал нинішнього народного депутата від Соціалістичної партії Богдана Цирдя. Він поширює різні маніпуляції щодо економічного колапсу США та ЄС, політичної нестабільності та всіляких катаклізмів. І водночас про економічне зростання та військові успіхи Росії. Також на каналі багато заяв дональда Трампа та близьких до нього ЗМІ, а також відверті фейки про біолабораторії в Україні. Під час пандемії канал публікував пости про розпилення невідомих речовин у США з літака. Тема війни в Україні практично відсутня. Канал критикує чинну владу Молдови, лякаючи початком економічного колапсу та "нацизму", критикує ЄС та США, вихваляє Російську Федерацію, транслює заяви та дописи російських пропагандистів у соцмережах.

Телеграм-канал "Мамалига і Токана", пов'язаний з партією "Шор". Ресурс піарить особисто Ілана Шора, всіляко критикуючи нинішню владу Молдови. Тема України практично не згадується або побіжно в негативному ключі. Основна тематика каналу – критика влади, критика західного способу життя та вихваляння Російської Федерації.

Паралельно з цим у TikTok десятки людей із тегами "біженці в Молдові" та "Українці в Молдові" стверджують, що українські біженці погано поводяться та забирають ресурси у місцевих. Є ролики проти біженців у стилі "ми їздили на Ferrari і кидалися на людей, вимагаючи, щоб вони всюди говорили українською" і про несправедливий розподіл ресурсів, коли натомість місцеві "нічого не мають".

Тож, за словами Олександра Макухіна, ефективність блокування пропагандистських медіа в Молдові поки оцінити важко.

Чи вплинуло це на аудиторію? На дуже вузький її сегмент — на групу міських, в масі російськомовних, як правило, немолодих людей, які погано або зовсім не сприймають румунську мову. У них немає ні комп'ютера, ні грошей на нього, вони вважають себе постраждалими ще з моменту блокування частини російських телеканалів, блокування сайтів їх взагалі не торкнулося чи торкнулося мінімально. Всі ці люди загалом не були фанатами нинішнього уряду, а тепер отримали новий привід його не любити. Політичну позицію вони не змінили. При цьому, чимала частина людей з мого оточення рішення про блокування підтримали по суті, але не за формою, бо помічали, що зроблено хаотично і без чіткої стратегії, — каже Макухін.

За його словами, на місцевих виборах восени цього року особливих змін щодо електоральних вподобань не відбулося — голосували здебільшого старші люди, які не є фанатами ЄС, але правляча партія формально втримала лідерство. І ці показники можна вважати обʼєктивними, оскільки, попри всі труднощі, вибори у Молдові є функціональними. Тож з часом за умови зменшення російського впливу результат може бути інакшим. Історик Александру Лешану у своєму аналізі імпліцитно вказує, що російський вплив на ПМР, а, відповідно, і Молдову знижується.

Схожу оцінку також дає Олександр Макухін:

Вплив РФ падає, але це насамперед через те, що стратег із бункера "всіх переграв". Корпорація Шериф (де-факто уряд, - ред.) у Придністров'ї має ферми з вирощування осетра та ікри, дорогий футбольний клуб та цікаві історії навколо порту Іллічівська/Чорноморська, і все добре. А тут раптом йти воювати. А за що?

Наразі тональність основних Молдавських ЗМІ у питанні висвітлення російського нападу на Україну коливаються від нейтральних до позитивних. Наприклад, розповідається про труднощі українських біженців та про те, що без російського газу Молдова не замерзне. Згадується, що Герой України Олександр Мацієвський, якого росіяни розстріляли за слова “Слава Україні”, мав молдавське коріння. Або що ЄС розгляне вступ Молодови й України “пакетом”. І розслідується вплив російських фейків на молдавський інформпростір.

Тож хоча російська пропаганда досі присутня в країні, влада, хоч і не завжди послідовно, але все ж користується шансом аби знизити її вплив.