Вчені виявили психологічні риси, пов’язані зі здоровим старінням

Вчені порівняли людей похилого віку з сардинської «блакитної зони» та сусідньої сільської місцевості. Вони виявили, що мешканці «блакитної зони» частіше виявляли відкритість до нового, краще справлялися з повсякденними труднощами, краще розуміли свої емоції та більше часу приділяли заняттям, які підтримують розум і тіло.

Дослідження опубліковано в International Journal of Applied Positive Psychology.

Деталі

У дослідженні взяли участь 125 осіб віком від 71 до 101 року. Частина з них мешкала у сардинській «блакитній зоні», частина — у сусідньому сільському районі, який не належить до таких зон. Середній вік учасників становив близько 80 років. Вчені оцінювали їхній когнітивний стан, риси особистості, психологічне благополуччя, якість життя, пов’язану зі здоров’ям, та повсякденні заняття.

Головна відмінність мешканців «блакитної зони» виявилася не в якомусь одному чудо-факторі. Вони частіше виявляли більшу відкритість до нового досвіду — тобто інтерес до нового, готовність брати участь у різних заходах, пробувати нові заняття, зберігати цікавість та активність.

Крім того, вони мали ефективніші стратегії подолання стресу, вищу емоційну компетентність та більше часу на дозвілля, яке стимулює мозок або тіло. У середньому мешканці «блакитної зони» витрачали на такі заняття 11,3 години на тиждень, а учасники з сусіднього району — 6,8 години.

Що таке «блакитна зона»

«Блакитними зонами» називають географічні райони, де надзвичайно багато довгожителів та людей, які зберігають порівняно хороше здоров’я у похилому віці. До таких місць зазвичай відносять окремі райони Сардинії в Італії, Окінаву в Японії, Ікарію в Греції, Ніку в Коста-Ріці та деякі інші регіони.

Ця назва не означає, що там існує якийсь містичний «секрет довголіття». Швидше за все, це території, де збіглися різні фактори: спосіб життя, харчування, фізична активність, соціальні зв’язки, культура, сімейна підтримка, навколишнє середовище та, можливо, генетичні особливості.

Сардинська «блакитна зона» особливо цікава вченим, тому що там багато літніх людей, які залишаються залученими до повсякденного життя: займаються домашніми справами, садом, спілкуються, зберігають звичний ритм і соціальну роль.

Які риси виявилися важливими

Дослідники розглядали так звану «велику п’ятірку» особистісних рис: відкритість до нового досвіду, доброзичливість, сумлінність, екстраверсію та нейротизм.

Відкритість до нового досвіду була пов’язана з кращим психологічним благополуччям, більш активним дозвіллям, умінням долати труднощі та емоційною компетентністю. Простіше кажучи, люди, які зберігали інтерес до світу, частіше залишалися залученими до занять та соціального життя.

Сумлінність — тобто організованість, відповідальність і здатність дотримуватися звичок — була пов’язана з вищим рівнем психологічного благополуччя, задоволеністю життям та кращими стратегіями подолання труднощів.

Доброзичливість була пов’язана з більшою задоволеністю життям. Це логічно: здатність співпрацювати, підтримувати стосунки та бути м’якшою у спілкуванні може допомагати людині залишатися частиною спільноти.

А ось нейротизм — схильність до тривожності, дратівливості, сумнівів у собі та негативних переживань — був пов’язаний із нижчою якістю життя, пов’язаною зі здоров’ям. Іншими словами, люди, більш схильні до постійної внутрішньої напруги, частіше гірше оцінювали свій фізичний та функціональний стан.

Чому хобі тут не дрібниця

Хобі в цьому дослідженні — не просто «приємне заняття». Йдеться про дії, які допомагають людині залишатися залученою: читання, садівництво, ручна праця, спілкування, заняття в центрах для літніх людей, фізична активність, розумове навантаження.

Такі заняття можуть підтримувати відчуття сенсу та контролю. У літньому віці це особливо важливо: людина стикається з обмеженнями, втратами, змінами у стані здоров’я та ролі в сім’ї чи суспільстві. Активне дозвілля допомагає не випадати з життя, а адаптуватися до нових умов.

Автори пов’язують свої результати з моделлю успішного старіння, за якою людина вчиться обирати те, що їй ще доступне, зосереджуватися на значущих заняттях і компенсувати обмеження новими стратегіями.

Чому це важливо

Старіння — це не лише питання тривалості життя. Важливіше, наскільки людина зберігає самостійність, інтерес до світу, стосунки, емоційну стійкість та відчуття сенсу.

Дослідження показує, що психологічні чинники можуть бути важливою частиною цієї картини. Дієта та фізична активність мають значення, але людина старіє не лише тілом. Вона старіє у стосунках, звичках, думках, емоціях та щоденних виборах.

Практичний висновок полягає не в тому, щоб буквально копіювати життя сардинських довгожителів. Швидше — у тому, що для щасливої старості важливі цікавість, посильна активність, соціальні зв’язки, хобі та здатність адаптуватися до обмежень.

Історія питання

Ідея «блакитних зон» стала популярною на початку 2000-х, коли дослідники почали виділяти регіони з незвично високою часткою довгожителів. Однак самі зони не слід сприймати як магічні місця, де знайдено єдиний універсальний секрет старості.

Науковий інтерес до них полягає в іншому: вони дають змогу вивчати, як спосіб життя, культура, харчування, фізична активність, соціальна підтримка та психологія разом пов’язані з довгим і відносно активним життям.

Сардинія особливо важлива для таких досліджень, тому що в деяких її гірських і сільських районах довго зберігалися традиційні форми життя: тісні спільноти, фізична активність у повсякденному житті, сімейні зв’язки та помітна роль літніх людей у соціальному житті.

Джерело

Дослідження: Maria Chiara Fastame et al., «Health Related Quality of Life and Personality Characteristics for Aging Well: Evidence from the Sardinian Blue Zone», International Journal of Applied Positive Psychology, 2026.