Вчені пояснили, чому емодзі «какашка» виглядає саме так

Виявилося, що це не просто фантазія дизайнерів і не таємна змова виробників м’якого морозива. За знайомою формою стоїть фізика: коли м'який матеріал виходить назовні й падає під дією гравітації, він може сам закручуватися у спіраль. Саме це відбувається з фекаліями багатьох тварин, тістом, пастою і навіть експериментальними сумішами в лабораторії.

Дослідження опубліковано в Nature Communications.

Автори вивчали не сам емодзі, а реальну механіку: чому м’яка «нитка» речовини під час видавлювання не лягає як попало, а збирається в акуратні витки. Але емодзі «какашки» виявився майже ідеальною ілюстрацією цієї науки.

Деталі

Якщо попросити дитину намалювати какашку, вона майже напевно зобразить гірку: широка основа, витки, гостра верхівка. Приблизно так само виглядає класичний емодзі.

Фізики пояснюють це просто. У більшості тварин виділення виходять вниз. Спочатку матеріал падає з більшої висоти й утворює широкий нижній виток. Потім купка зростає, відстань до вершини стає меншою, і наступні витки виходять вужчими. Так з’являється знайома форма: велика основа, потім все менше й менше, поки нагорі не залишається «фінальний штрих».

Але є черв’яки, які роблять усе навпаки. Морські черв'яки-ареніколи видавлюють свої екскременти вгору з нори. У цьому випадку гравітація діє інакше щодо напрямку виходу матеріалу, і форма виходить не як класична вежинка, а як більш рівномірна спіраль.

А що тут має до цього Дарвін

Чарльз Дарвін ще в XIX столітті звертав увагу на акуратні спіралеподібні купки, які залишають черв'яки. Він вивчав дощових черв'яків і був вражений тим, наскільки організовано виглядають їхні сліди на поверхні землі.

Але пояснити, чому ці купки виходять саме такими, тоді не могли. Тепер фізики фактично дали відповідь: справа не в тому, що черв’яки — приховані скульптори, а в тому, як м’який матеріал поводиться під час видавлювання.

Простіше кажучи: черв'як робить свою справу, а фізика вже оформляє результат.

Чому це працює не тільки з какашками

Найсмішніше в цій історії — вона не тільки про екскременти. Вчені перевіряли цю ідею на різних матеріалах: на фекаліях морських черв’яків, на тісті з нутового борошна та води, схожому за властивостями на вологий пісок з екскрементами черв’яків, а також на пасті. Результат виявився схожим: якщо м’яка нитка виходить назовні за певних умов, вона закручується за загальними правилами.

Це називається механікою закручування еластичної нитки. Уявіть м’який шнурок, який видавлюють із тюбика. Він не завжди лягає прямою лінією. Іноді він починає складатися кільцями, тому що матеріал ще тримає форму, але вже занадто м’який, щоб стояти рівно.

Саме тому в одній науковій історії спокійно ужилися черв’яки, паста, Дарвін та емодзі.

Чому форма буває різною

Головні чинники — наскільки матеріал м’який або жорсткий, з якою швидкістю він виходить і в який бік діє гравітація.

Якщо матеріал виходить вниз, як у більшості тварин, виходить звична «пірамідка» з витками. Якщо матеріал видавлюється вгору, як у деяких черв’яків із нори, витки можуть бути більш однаковими за розміром. Тому автори навіть жартують, що класичний емодзі показує лише один варіант, а світу, можливо, потрібен другий — «перевернутий» варіант черв’ячної версії. Дослідники з Амстердамського університету пишуть, що автори планують запропонувати такий другий poo emoji Консорціуму Unicode.

Тобто емодзі «какашки», можливо, є науково неповним. У нього з’явився конкурент знизу. Точніше — з-під землі.

Чому це важливо

На перший погляд це ідеальна новина для рубрики «вченим не було чим зайнятися». Але насправді робота стосується фізики м’яких матеріалів.

Такі процеси важливі не тільки для біології, а й для розуміння того, як поводяться пасти, гелі, тісто, бруд, біоматеріали та будь-які речовини, які начебто течуть, але при цьому частково зберігають форму. Nature Communications описує роботу як дослідження механіки форми фекалій та різних режимів згину під час видавлювання м’якого біологічного матеріалу.

Іншими словами, так: вчені вивчили форму какашки. Але за цим стоїть звичайна фізика, яку можна застосувати до набагато ширшого кола матеріалів.

Контекст

Морські черв’яки-ареніколи живуть у норах і видавлюють перероблений пісок та органічний матеріал на поверхню. Ці спіральні купки добре помітні на берегах і давно привертали увагу натуралістів.

Автори нової роботи показали, що такі форми можна описати загальною механічною моделлю. Важливими є не «наміри» тварини, а властивості матеріалу та умови, за яких він виходить назовні.

Джерело

Дослідження: Mehdi Habibi, Neil M. Ribe, Daniel Bonn — «Coiling of lugworm feces reveals universal mechanics for the shape of poo», Nature Communications, 2026.