Які регіони України стали найкращими для інтеграції переселенців

Соцпортал попросив Міжнародну організацію з міграції розповісти про те, скільки наразі в Україні переселенців, де вони переважно проживають та як держава може поліпшити політику щодо ВПО.

Скільки в Україні є внутрішньо переміщених осіб та як змінювалась динаміка за період повномасштабного вторгнення?

За оцінкою МОМ, станом на квітень 2024 в Україні було 3,5 млн внутрішньо переміщених осіб. У березні 2022 близько 15% населення України були внутрішньо переміщеними. У травні 2022 ця цифра зросла до 17%, але від вересня 2022 року почала знижуватися. Цього року близько 11% населення були внутрішньо переміщеними, а 4,7 млн повернулися до свого місця проживання після переміщення всередині країни чи з-за кордону.

Більшість випадків переміщення (82%) сталися понад рік тому й стали затяжними. Тільки 5% ВПО зазнали переміщення в перші місця 2024 року. Схожі тенденції спостерігаємо й щодо повернень: станом на квітень 2024, дві третини людей, які повернулися, зробили це рік тому чи раніше.

З яких регіонів найбільше переселенців та куди вони найчастіше їхали на початку?

Найбільше переселенців походять зі сходу та півдня України. Так, зі сходу походять 66% ВПО, а з півдня — 21%. На обласному рівні, найбільша частка ВПО походять із Донецької (22%), Харківської (20%), Херсонської (14%) та Запорізької (12%) областей.

Схід прийняв найбільшу частку ВПО. Станом на квітень 2024, 34% ВПО перебували на сході країни. Ще 17% перебували на заході, 10% — у місті Києві. На рівні областей, найбільше ВПО перебували у Дніпропетровській (14% від усіх ВПО), Харківській (12%) областях та в місті Києві (10%).

Де людям вдалося вкорінитись, а з яких регіонів вони з більшою вірогідністю переїжджали?

Про наміри інтегруватися найбільше повідомляють ВПО на півночі (31%) та в Києві (27%). В інших регіонах частка тих, хто планував інтегруватися в нинішньої місці перебування, становила від 16% до 20%.

Серед ВПО в інших регіонах переважають наміри повернутися. Їхня частка становить від 60% до 69%.

Найбільша частка осіб, які повернулися додому після внутрішнього переміщення в Україні, повернулися із заходу. Це 34%. Ще по 16-20% повернулися із центру, півночі та сходу, і по 7% повернулися із півдня країни та з міста Києва.

Динаміка повернень змінюється із перебігом війни. Останнім часом найбільше переміщень спостерігається зі сходу, тоді як кількість повернень із заходу зменшується. Якщо рік тому 37% повернулися із заходу, 20% — із півночі, 21% із центру, 11% зі сходу, 7% із міста Києва та 4% із півдня, то впродовж шести місяців, що передували квітню 2024, 30% повернулися зі сходу, по 21% із центру та заходу, 12% та 13% із півночі та півдня, і 3% із міста Києва.

На початку вторгнення в ЗМІ курсували сюжети про те, як переселенці оселились в селах. Чи були ці явища справді масовими? Де більше переселенців — в міській чи сільській місцевості?

Половина ВПО проживають у містах та на їхніх околицях. Станом на квітень 2024, більшість ВПО проживали у великих містах (43%) та на їхніх околицях (6%). Ще 28% перебували у невеликих містах і в селищах міського типу, 22% проживали у сільській місцевості.

Загалом, понад половина ВПО (58%) винаймають своє нинішнє помешкання, але у сільській місцевості вони частіше проживають безкоштовно. Тільки 7% володіли нинішнім помешканням і 31% проживали безкоштовно. П’ятдесят два відсотки (52%) ВПО у містечках та 75% у містах винаймали своє нинішнє помешкання. Натомість у сільській місцевості тільки одна четверть ВПО (25%) винаймали помешкання, а 56% проживали безкоштовно.

Чи є дані про те, ким працюють переселенці, як їм вдавалось знайти роботу, чи було це повʼязано зі зміною сфери, пониженням кваліфікації?

Частка безробітних серед ВПО є вищою, ніж серед інших груп населення. Станом на квітень 2024, 51% ВПО віком від 18 до 60 мали оплачувану зайнятість. Ще 6% були самозайняті. Для порівняння, 62% людей, які повернулися, та тих, хто не був переміщений, мали оплачувану зайнятість, самозайнятими були 11% осіб, які повернулися, та 9% тих, хто не був переміщений. Частка зайнятих домашнім господарством, тих, хто доглядає за дітьми чи старшими родичами та перебуває в декреті, серед ВПО (17%) була дещо вищою, ніж серед осіб, які повернулися (12%) та тих, хто ніколи не був переміщений.

ВПО, які шукають роботу, частіше повідомляють про те, що стикаються із дискримінацією на ринку праці, аніж про те, що вони змушені приймати пропозиції роботи з нижчою кваліфікацією.

42% ВПО зазначали про те, що, за їхнім враженням, роботодавці не хочуть наймати переселенців. Натомість про виклики, пов’язані з вакансіями низького рівня ВПО зазначали не частіше, ніж інші категорії населення: загалом 69% усіх шукачів роботи повідомляли про низькі зарплати як виклик, а 54% скаржилися, що їм пропонують неофіційне працевлаштування.

ВПО загалом повідомляли про дещо нижчий місячний дохід на члена домогосподарства, ніж інші групи населення: станом на квітень 2024 року медіанний місячний дохід на члена домогосподарства серед опитаних домогосподарств ВПО становив 4333 грн, порівняно з 5000 грн серед осіб, які повернулися, та 4500 грн серед осіб, які не були переміщеними. Однак ця різниця була більш вираженою серед респондентів, які мають оплачувану роботу: 5000 грн порівняно з 6667 грн серед осіб, які повернулися, і 6000 грн серед осіб, які не були переміщеними. Ці цифри відображають не дохід, отриманий за оплачувану роботу, а дохід, доступний від усіх членів домогосподарства. Це показує потенційно нижчий рівень доходу серед ВПО, навіть якщо вони працюють за плату.

Ми проводили інтервʼю з експерткою щодо житла, яка зазаначила, що часто ВПО витрачали держвиплати саме на оренду житла. Чи маєте ви також відповідні дані?

Як ми вже зазначали вище, 58% ВПО винаймають своє нинішнє помешкання. Відповідна частка серед осіб, які повернулися, становить тільки 14%, а серед тих, хто не був переміщений – 8%. Серед ВПО-орендарів медіаний місячний дохід домогосподарства був суттєво нижчим, ніж у домогосподарств інших груп населення (13 600 грн проти 20 000 грн).

В результаті 38% ВПО повідомляли, що витрати на оренду та комунальні платежі становлять понад 70% доходу їхнього допомогосподарства. 60% ВПО витрачають на оренду половину одоходу.

Ці показники становить 28% і 50% серед винаймачів житла, які не є переміщеними та 18% і 43% серед тих, які повернулися. Навантаження орендної плати особливо високе для домогосподарств ВПО, які не мають регулярного доходу. Можемо припустити, що якби частина ВПО не отримували соціальну допомогу, тягар оренди для них був би ще більшим.

ВПО загалом повідомляють про проблеми з оплатою оренди за житло, незалежно від отримання соціальної допомоги та джерел доходу.

53% ВПО, які орендують житло, повідомили про неспроможність його оплачувати. Через це вони не можуть залишатися на цьому місці стільки, скільки вони бажають.

Серед осіб, які повернулися, аналогічні проблеми мають 38%, а серед непереміщених орендарів житла – 36%. Водночас, ця частка однакова серед опитаних домогосподарств ВПО, які отримували або не отримували соціальну допомогу, і лише трохи нижча серед тих, хто має постійне джерело доходу (51%), ніж серед тих, хто його не має (59%).

Простежується тенденція, що жінки ВПО їдуть в ЄС і працюють там, надсилаючи гроші своїм сімʼят в Україну для оплати аренди та інших витрат. Це повʼязано з тим, що не всі члени родини можуть чи хочуть їхати з України, доглядова сфера приймаючих не дозволяє матерям працювати повний робочий день чи понаднормово, а зарплатня в Україні занадто низька для оплати орендованого житла. Чи простежуєте ви подібне?

Відповідно до опитування МОМ в 2024 році, 65% респондентів із Чехії, Естонії, Угорщині, Литві, Молдові та Словаччині повідомили, що вони пересилали кошти в Україну.

Середня сума переказу на місяць становить до 250 євро для 32%, ще 33% респондентів пересилали понад 250 євро щомісяця.

Топ-3 витрати, на які йшли перекази в Україні, це продукти харчування, базові потреби та медицина.

Водночас 44% респондентів отримували кошти з України у січні-червні 2024. Третина в середньому отримала до 250 євро на місяць, 13% отримали понад 250 євро. В середньому на місяць жінки-респондентки в шести країнах отримали 156 євро з України та відправили в Україну 333 євро, тоді як чоловіки отримали 75 та відправили 290 євро.

Які б ви могли дати рекомендації щодо політики підтримки ВПО?

• Доступ до безпечного та гідного працевлаштування ВПО. Більшість безробітних ВПО активно шукають роботу – частка таких пошукачів є вдвічі вищою серед ВПО ніж серед інших категорій населення. Тому ВПО та їхні потенційні працедавці можуть потребувати спеціальної підтримки. Також потрібно звернути увагу на те, щоб економічна уразливість ВПО не призводила до їх експлуатації.

• Доступ до житла. В ситуації, коли до повномасштабного вторгнення більшість людей не покладалися на орендоване житло, ВПО може знадобитися постійна підтримка, щоб мати змогу впоратися з раптовим тягарем орендної плати в результаті їхнього переміщення. Оскільки війна триває, в майбутньому може також виникнути потреба в підтримці тих ВПО, які наразі проживають безоплатно.

• Підтримка всіх ВПО у їхньому виборі рішення щодо переміщення. Незалежно від того, планують ВПО інтегруватися у своєму поточному місці перебування чи повернутися в довгостроковій перспективі / коли війна закінчиться, їм потрібна цілеспрямована підтримка в доступі до роботи та житла (а також до інших основних послуг) нарівні з іншими особами. Навіть якщо йдеться про «тимчасове поселення» із перспективою можливого повернення, ВПО слід підтримувати, щоб досягти самозабезпечення там, де вони зараз перебувають, щоб вони не стали ще більш уразливими в довгостроковій перспективі. Водночас буде важливо переконатися, що будь-яка політика підтримки не вплине негативно на варіанти, доступні для ВПО в майбутньому, і на їхній остаточний вибір рішення щодо свого переміщення – на користь інтеграції, повернення чи переселення.