Українці, чиї рідні загинули у полоні, отримають по 15 мільйонів гривень - Зеленський
Автори закону підкреслюють, що його реалізація потребуватиме додаткових бюджетних витрат.
Президент України Володимир Зеленський підписав Закон №4546-IX, яким вносяться важливі зміни до порядку надання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та їхнім сім'ям. Документ, який ґрунтується на законопроєкті №13168, встановлює, що сім'ї бійців, які загинули в полоні, незалежно від причини смерті, отримуватимуть 15 мільйонів гривень - таку саму суму, як і в разі загибелі в бою.
Досі державна допомога сім'ям загиблих у полоні була суттєво нижчою. Новий закон визнає перебування в полоні продовженням служби, а не перервою в ній, навіть якщо військовослужбовець перебував у руках ворога протягом тривалого часу.
Що ще змінює закон
Розширено строки подачі документів: військовослужбовці, які частково втратили працездатність унаслідок поранення, контузії або хвороби, але без офіційно встановленої інвалідності, тепер зможуть подати заяву на виплату протягом одного року після звільнення, а не трьох місяців, як раніше.
Уточнено розміри виплат у разі встановлення інвалідності:
I група - 400-кратний прожитковий мінімум,
II група - 300-кратний,
III група - 250-кратний (розрахунок - станом на 1 січня відповідного року).
Уточнено, що в разі загибелі військовослужбовця під час воєнного стану - включно зі смертю в полоні (крім тих, хто добровільно здався в полон) - розмір одноразової допомоги становить 15 млн грн. Розмір і порядок виплати затверджує Кабінет Міністрів.
Коли набуває чинності
Норма про виплату 15 млн грн за загиблих у полоні починає діяти через місяць після опублікування закону, але поширюється заднім числом - з 24 лютого 2022 року. Ухвалення закону є важливим кроком до відновлення справедливості та визнання подвигу всіх, хто загинув, не склавши зброю навіть у полоні.
Раніше Соцпортал писав про історію українського правозахисника Максима Буткевича, який провів понад два роки в російському полоні. Максим у РФ був засуджений до 13 років за сфабрикованою справою, де стверджувалося, що він - екстреміст, який керував загоном ультраправих радикалів. Ці звинувачення шокували всіх, хто знав Максима. Він десятиліттями був правозахисником, співзасновником організації "Без кордонів" і одним із небагатьох людей в Україні, які дбали про долю шукачів притулку, біженців, іноземних студентів, що стикалися зі свавіллям, брутальністю та проявами нетерпимості. Він також допомагав політичним біженцям, які випливають з авторитарних режимів, насамперед путінського.