Українські біженці у Молдові. Експерт розповів про умови та перспективи

Молдова не входить ні до Євросоюзу, ні до НАТО. Це нейтральна країна, про що неодноразово заявляла президент держави Майя Санду. Хоча Молдова не платить біженцям з України допомогу, як це робить Німеччина, наші люди продовжують сюди їхати, рятуючись від війни.

Близько 95–97 тисяч українців поки що залишаються в Молдові. Усього ж перетнули кордон із сусідньою державою близько 411 тисяч людей, більша частина з яких поїхала до інших країн. Населення Молдови становить близько 2,6 млн осіб, і така кількість біженців – значне навантаження для цієї країни.

Оскільки я також першого тижня війни приїхала до Молдови, мені було цікаво дізнатися, як ця держава справляється з такою кількістю біженців. Я поспілкувалася з Олександром Макухіним – доктором політичних наук, спеціалістом з міграції та керуючим адміністратором проекту dopomoga.gov.md.

Початок війни він зустрів у Варшаві, де у 2019 році захищав наукову працю на тему еміграції, а зараз викладає. Там він і почав допомагати українським біженцям.

О 6-й ранку мені зателефонував польський колега і сказав, що почалася війна. Це було абсолютно дике почуття. Декілька днів я перебував там, допомагаючи зустрічати перших біженців на варшавському вокзалі, потім кілька днів на кордоні, там потрібен був польсько-українсько-російськомовний волонтер, – розповідає Олександр.

Потім він повернувся до Кишинева і продовжив допомагати українцям уже в Молдові, оскільки країна не має таких компетенцій і можливостей щодо прийняття біженців, як країни Євросоюзу.

Українська міграція до Польщі – відома історія. А Молдова із міграцією не стикалася практично. До початку війни на рік ми мали близько 100 запитів на біженство: в основному це люди з Сирії, Афганістану або деяких африканських країн. Це була зовсім не та історія, що відбувається зараз. Також раніше основними здобувачами якихось статусів, найчастіше посвідки на проживання, були ті, хто оружився або вийшов заміж. Громадянство за рік приймали ще менше – близько 50–60 осіб, – каже Олександр.

За його словами, є кілька причин, чому українці обирають Молдову:

• Відсутність мовного бар'єру. Хоча офіційна мова в дежаві молдавська, російську розуміють практично всі. Також російською дублюються цінники в магазинах, є російськомовні школи.

• Ціни, які можна порівняти з українськими. Продукти та оренда квартири обійдуться не дорожче, ніж в Україні, а проїзд у транспорті – дешевший. Хоча із приїздом великої кількості біженців ціни зросли й тут.

• Доступне житло. До 24 лютого однокімнатна квартира в Кишиневі коштувала від 150 євро, зараз цю цифру можна сміливо множити на два. Але все одно це дешевше, ніж у країнах ЄС. Там у середньому ціни стартують від 600 євро.

Найбільше в Кишиневі можна зустріти машини з одеськими та миколаївськими номерами.

Одеса та Кишинів дуже пов'язані. Напевно, немає кишинівця, який би жодного разу не їздив до Одеси. Також було багато комерційних зв'язків. Одеситам та жителям Миколаєва найближче їхати до кордону з Молдовою. Зі Львова до нас їхали тільки ті, у кого тут родичі, – розповідає Олександр.

Тут ви не отримуватимете щомісячну суму на проживання, але держава, громадські організації та волонтери допомагають у міру сил.

Житло. Надворі ви не залишитеся. Наразі, порівняно з іншими європейськими країнами, у Молдові більше шансів отримати пристойне житло.

Протягом кількох годин після перетину кордону людині знайдуть місце, і це буде не просто спальне місце в казармі. Умови будуть людські. Наприклад, селять у гуртожитках. Зараз у принципі неможлива така ситуація, щоб людина опинилася на вулиці, якщо вона не має грошей і їй нікуди йти. Місце завжди знайдуть. Інше питання, що не всі люди хочуть жити у гуртожитку, – каже Олександр.

Продуктові набори. Біженці можуть одержувати продуктові набори. Їх видають кілька організацій через певний період (наприклад, раз на 10 днів). Також туди входять шампуні та засоби гігієни. Для малюків дають підгузки та дитячі суміші.

Харчування. Якщо людина селиться в житло, наданому державою/волонтерами, то, як правило, може розраховувати і на харчування.

Одноразові виплати. Карітас та організація Katalyst Kitchens видає всім українцям по 2200 лей. Це близько 110 євро. На дитину надається така ж виплата. Це стосується навіть тих, хто не оформлював статусу біженця (необхідно показати документ, що підтверджує українське громадянство). Поки що виплата одноразова, але її, можливо, зроблять щомісячною. Також виплати дають громадянам Молдови, які пустили до себе біженців безкоштовно.

Є інформація, що допомогу у 2200 лей зроблять щомісячною. Крім цього, дається спеціальний пакет допомоги (3500 лей) тим, хто розміщує біженців безкоштовно. Також українцям дають ваучери до супермаркетів та аптек. Якщо людина проживає у центрі для біженців, її забезпечують їжею. Враховують навіть медичні обмеження щодо дієт. Можна отримати безкоштовний онлайн ІДНП (ідентифікаційний номер), який дозволяє влаштовуватися на роботу в країні, – розповідає Олександр.

Медицина. З медициною справа складніша. Офіційно медичні послуги для громадян України платні (крім екстреної медичної допомоги). Водночас деякі приватні та державні клініки розмістили на своїх сторінках у соцмережах пости, що вони українських біженців готові приймати безкоштовно. Також зусиллями волонтерів надається безкоштовна ветеринарна допомога. Оскільки багато хто приїжджає з котами та собаками, це актуально.

До 24 лютого Молдова не стикалася з такою кількістю приїжджих. Українські біженці кардинально відрізняються від біженців зі східних та південних країн.

Молдова – поліетнічна країна. У нас дуже великий розподіл різних мов та національностей. Знімає значну частину проблем те, що співробітники держорганів володіють тією самою мовою, якою володіють і біженці. Багато речей пов'язані з базовою структурою поведінки. З українськими біженцями у нас плюс-мінус одна й та сама форма поведінки. Також одна релігія – православ'я. Люди не дуже відрізняються – українські біженці від мешканців Молдови. Поки ви не заговорите з людиною, ви не дізнаєтесь, біженець вона чи ні, – каже експерт.

Тут немає ґрунту для ксенофобії.

Була історія, коли намагалися розкрутити тему, що біженці з України поводяться неправильно та утискують місцеве населення. Але ця тема була швидко задавлена у соціальному порядку, оскільки це неправда. Молдавське суспільство швидко відповіло: це люди, які нічим не відрізняються від нас. І ось ця історія про “нічим не відрізняються від нас”, вона працює в обидві сторони – українці не хочуть їхати з Молдови, оскільки розуміють, що вони такі самі, як місцеві, на відміну від ситуації, наприклад, у Німеччині, – розповідає Олександр. .

У Молдові є школи з викладанням російською, а також школи, де викладають українську мову та історію України.

Молдавська спокійна поліетнічність базується на вмінні молдавського суспільства домовлятися з будь-яких питань. Молдавани звикли, що навколо них можуть жити люди з іншою мовою та різною культурою, – пояснює експерт.

За його словами, за 30 років молдавське суспільство пройшло великий шлях і дійшло до прийняття того факту, що ми всі різні. І хоч як парадоксально, війна в Україні зробила суспільство тут ще більш розуміючим.

Більшість українців зараз у Молдові за безвізом (90 днів). Як варіант, можна оформити статус біженця, але навколо цього статусу є безліч міфів про безправ'я, тому багато хто не ризикує на нього подаватися.

Молдавська міграційна система відрізняється від системи ухвалення біженців у Євросоюзі. Наразі більшість українців перебувають у Молдові за безвізом. До початку війни він був 90 діб, а потім ще на 90 діб треба виїхати. 24 травня буде термін, коли для людей, які приїхали сюди 24 лютого, закінчать дію безвізу. Наразі міграційна поліція працює над підставою, як його продовжити. Можливо всім громадянам України продовжать статус перебування ще на 90 днів автоматично. На статус біженця подали близько 7200 українців - приблизно 8% усієї кількості, яка проживає зараз у країні. Це не дуже багато. Але це історія про нестачу інформації та міфи, якими зростає цей статус. Я особисто бачу, як у різних чатах та спільнотах поширюється свідомо неправдива інформація. Наприклад, відомий міф про те, що якщо подаси на біженство, то заберуть усі українські документи і ніколи не віддадуть. Це не правда. Документи забирають терміном від 2 до 3 тижнів, коли роблять статус. Після завершення процедури видають картку біженця. Після цього повертають усі документи, пов'язані з Україною. Якщо біженець хоче поїхати назад, то він йде до міграційної поліції і пише заяву про припинення статусу та процедуру добровільної репатріації. Кожен біженець має апріорне право повернутися додому, – розповідає Олександр.

Подавати на статус біженця експерт радить тим, хто вирішив далі не їхати, а залишитись у Молдові на тривалий термін.

Я розумію, що люди втомилися від війни та складно приймати рішення, але раджу продумати подальшу стратегію. Адже людина, яка набула статусу біженця, не може бути вигнана з Молдови. Безпека буде їй гарантована, – каже експерт.

Багато чого упирається у фінансові проблеми.

Молдова – бідна країна. Зрозуміло, нам допомагають європейські партнери. Але багато економічних проблем залишаються, і держава, напевно, побоюється, що якщо багато людей залишаться тут і попросять фінансової допомоги, то вона просто не зможе її надати. Зрозуміло, що ніхто не хоче опинитися в ситуації, коли ресурсів немає, але є люди, які довірилися і чекають на захист і допомогу, - вважає Олександр.

Сайт https://dopomoga.gov.md/ надає інформаційну допомогу біженцям у Молдові. Тут можна дізнатися про житло, яке їм можуть надати безкоштовно, медичні центри, а також різні центри допомоги. Також тут можна дізнаватись про зміни у законодавстві, яке стосується біженців з України. Дизайн сайту лаконічний, щоб ресурс міг нормально відкриватися з мобільних пристроїв, якими, як правило, користуються біженці, які перебувають у дорозі.

Сайт почав створюватись 26 лютого. Проект практично весь російськомовний, щоб біженцям із південних областей, яких тут більшість, було легше.

Це було свідомим вибором. Зрозуміло, що сайт не повинен бути румунською, тому що 95% біженців не розуміють румунської мови. Вибір на користь домінації російської був не політичний, не тому, що ми хочемо показати Росії, які ми чудові, а щоб мова була зрозумілішою і жителям Південного Сходу України, водночас вона також зрозуміла і жителям Західної України. Наше основне завдання – донести найзрозумілішу інформацію. Люди в стресі, їм і так важко читати, і ми намагаємось найпростіше доносити інформацію.

Сайт зроблений за прикладом подібних ресурсів у Польщі та Словаччині.

Мої друзі почали створювати ресурс буквально на коліні, акумулюючи посилання, куди можна звернутися до біженців. За кілька днів до нас прийшли представники уряду (Агентство з електронного управління) та запропонували свою допомогу. Так ми стали gov.md як державний ресурс. З 1 березня працюємо у партнерстві – ми консолідували свої зусилля із державними органами, додавши на наш сайт посилання на держресурси. На сьогодні у нас з 26 лютого 300 тис. унікальних користувачів, а щохвилини онлайн до 200 унікальних користувачів. Це показник того, що така допомога людям дуже важлива. Звертаються люди, яким треба розуміти, куди їхати, – каже Олександр.

У ЗМІ мусується тема невизнаного Придністров'я (ПМР). Так, у квітні в Тирасполі біля військової частини в районі села Паркани та на вежі радіотелецентру поблизу селища Маяки сталися теракти. Нині у невизнаній республіці оголошено червоний рівень терористичної небезпеки.

Експерти як з української сторони, так і з боку ПМР та Росії обговорюють можливу ескалацію у регіоні. Україна стверджує, що РФ може використати ПМР для оточення та захоплення Одеської області, Росія заявляє, що в загостренні ситуації у Придністров'ї нібито зацікавлена Україна, а мешканці невизнаної республіки просто хочуть жити у мирі.

Більшість людей у Придністров'ї не підтримує жодної війни, у жодній її формі. Вони розуміють ту суперечливу ситуацію, в якій опинилися, і що їх ніхто не питатиме про необхідність будь-якої війни, їх просто поставлять перед фактом і вони дуже цього бояться. Цей страх у Тирасполі – як "сперте повітря, до якого можна доторкнутись руками", – вважає Олександр Макухін.

Придністров'я відрізняється від "ЛДНР". Воно більш інтегроване, зокрема з українським бізнесом. Впливова у Придністров'ї корпорація "Шериф" (монополія, яка володіє і супермаркетами, і заправками) – це люди, які не хочуть жодного конфлікту, оскільки це загрожує їхньому бізнесу.

Я дуже сподіваюся, що такі впливові люди не допустять загострення, – каже експерт.

Тих же, хто підтримує війну в Україні та називає її "спецоперацією", їх мало і, як правило, це люди похилого віку. Вони ностальгують за Радянським Союзом, за своєю молодістю плюс дивляться російські ЗМІ, які розповідають, що мирні люди в Україні не страждають і не гинуть.

Боєздатних людей у Придністров'ї, які б підтримували війну, меншість, – додає Олександр.

Також він прокоментував зовнішній вплив на ПМР.

Тут очевидна історія про тиск на Тираспіль і з боку Москви, і з боку Києва. І тут питання, в яку сторону підуть придністровські органи. Мені хотілося б, щоб нічого не було, але я розумію, що тут історія про зіткнення величезних потужних сил, у яких Придністров'я – одна фігурка на дошці, яку можна зрушити в той чи інший бік. Але Придністров'я – це не монолітне суспільство у підтримці російської лінії, там багато внутрішніх протиріч, - вважає експерт.

Він також скептично оцінює можливість армії ПМР напасти на Одесу .

Це технічно неможливо, це люди, які не бажають йти на жодну війну. Це люди, які зазвичай мають багато паспортів. Я знаю людину, яка має їх 5, але загалом 3 – це нормальна історія. Це накладає і юридичні аспекти, тому що в цьому випадку вони ще й громадяни Молдови. Рівень забезпеченості та боєздатності вкрай низький. Навіть якщо уявити злу волю, яка пожене цих людей на будь-яке військове протистояння, це буде самогубство. І навіть якщо такий наказ віддасть якийсь чиновник, великі шанси, що цей наказ не виконуватиметься. Люди не схильні до самогубних дій, – каже Олександр.

Є склади зі зброєю, але питання щодо її якості.

У них є склади боєприпасів, але застарілих і питання, а що є на тих складах. Я сказав би, що потенціал тих боєскладів набагато нижчий, ніж він був у 90-х роках. Треба зважати на корупційний фактор: частина цих боєприпасів продавалася. Рівень забезпеченості тих військових вкрай низький, особливо порівняно з тим, яка забезпеченість зараз має Україна. Я не уявляю собі ситуації, щоб ПМР напала на Україну. Я можу уявити, що таке рішення міг би прийняти окремий чиновник, але не можу уявити, щоб усі жителі, як зомбі, пішли виконувати такий наказ, – заспокоює експерт.

Також треба наголосити, що миротворці ПМР – здебільшого місцеві, хоч і носять погони РФ. Кадрових російських офіцерів там кілька десятків, трохи більше. Олександр також висловився про те, чи може Україна «напасти» на Придністров'я. У соцмережах ПМР активно обговорюють цю тему.

У всіх військових конфліктах є окремі агенти, які зацікавлені. Думаю, і в цьому випадку є такі. Але з погляду закону та міжнародно визнаних кордонів Придністров'я є частиною території Республіки Молдова і там живуть переважно громадяни Республіки Молдова. Можна скільки завгодно обговорювати різні статуси, але будь-яка військова інтервенція на територію Молдови у будь-якій її частині – це напад на країну загалом. Так, було дуже багато надзвичайно дивних, як мені здається, заяв різних діячів про те, що “можна було б, тому що…” – і багато аргументів після. Але я дуже сподіваюся, що українська сторона добре розуміє, що Придністров'я не перестає бути частиною Молдови. З боку ж Кишинева ніяких "прохань про допомогу", очевидно, не буде, ніяких, навіть найгіпотетичніших сценаріїв про "військове вирішення" питання на порядку денному немає і не буде, - говорить експерт.

Однак, якщо конфлікт у ПМР все ж таки почнеться, шукачів притулку в Кишиневі може стати більше.

Ми сподіваємось, що цього не буде. Але якщо все ж таки трапиться, тоді нам доведеться думати про розширення проекту. Це той випадок, коли про це не хочеться думати. Тут правовий момент у тому, що 95% населення Придністров'я мають право на молдавське громадянство, оскільки народилися біля СРСР. І зараз, за даними Агентства державних послуг, цей процес активно відбувається – різко зросла кількість жителів регіону, які хочуть отримати чи поновити молдавські документи. Причини цих дій загалом очевидні, – наголошує Олександр.

Українцям у Молдові поки залишається стежити за розвитком ситуації та сподіватися, що ця країна залишиться такою ж мирною та толерантною, якою вона є зараз.