Учені пояснили, для чого люди в давнину використовували дивні конусні посудини

Такого висновку дійшла група дослідників під керівництвом Шарон Зуховіцкі, яка опублікувала роботу в журналі Tel Aviv.

Корнети зустрічаються тільки в період енеоліту і в деяких місцях трапляються масово, тоді як на інших пам'ятках майже відсутні. Через це їхнє призначення багато років залишається предметом суперечок. Серед версій звучали і цілком "побутові" - наприклад, використання в ранньому молочному виробництві, - і технологічні: зв'язок із металургією за методом "воскової моделі" (на це вказували сліди воску, виявлені на деяких знахідках). Гіпотезу про лампи теж обговорювали, але її критикували через те, що на багатьох посудинах не знаходили слідів кіптяви.

Нова робота стала першою системною спробою розібрати велику колекцію корнетів з пам'ятника Телайлат-Гассул (Йорданія). Вчені вивчили 35 цілих посудин і близько 550 фрагментів із зібрання музею Папського біблійного інституту. Ці знахідки походять із розкопок 1929-1999 років.

Аналіз показав, що колекцію можна розділити на чотири основні типи. Більшість посудин, судячи з матеріалів, робили на місці - ймовірно, місцеві жителі. При цьому один із типів виділявся вищою якістю і стандартизованістю, що може свідчити про роботу спеціалізованих гончарів.

Дослідники також реконструювали технологію виготовлення. За їхніми даними, корнет формували з однієї грудки глини: всередину вставляли кругло зрізану паличку, щоб задати форму, а підставу потім вручну витягували, отримуючи характерний "конус". Експерименти показали, що на виготовлення однієї такої посудини могло йти близько 10 хвилин.

Ключовим аргументом на користь "лампової" версії стали сліди кіптяви, виявлені всередині частини корнетів, а також експериментальні випробування реплік. Під час дослідів судини заповнювали бджолиним воском - і такі лампи могли горіти до дев'яти годин (залежно від кількості та якості воску). Щоб знизити витрату цінного матеріалу і підняти полум'я вище, дослідниця запропонувала практичний прийом: частково заповнювати посудину, наприклад, глиною, і лише потім додавати віск.

Автори звертають увагу: в енеоліті віск, імовірно, отримували з диких вуликів, тобто це був обмежений і цінний ресурс. Це добре поєднується з тим, де корнети зазвичай знаходять: у спеціальних ділянках, які інколи трактують як культові сховища (favissae), а також у просторах із настінними розписами, де зображено процесії, маски та тварин. Дослідники припускають, що лампи використовували під час обрядів, а потім могли навмисно розбивати - на це натякають сліди ударів і велика кількість осколків.