У Раді визначили, хто займеться захистом дітей. До чого тут НАБУ і САП

Верховна Рада України створила Тимчасову слідчу комісію з питань розслідування можливих порушень прав дитини. Голова і заступник - Павло Сушко та Лариса Білозір.

8 жовтня Рада ухвалила постанову про створення Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування можливих порушень прав дитини під час формування та реалізації держполітики щодо охорони дитинства. Постановою визначено назву тимчасової слідчої комісії, її завдання та коло питань, що підлягають розслідуванню, кількісний і персональний склад тимчасової слідчої комісії, голову та заступника голови тимчасової слідчої комісії.

На посаду голови тимчасової комісії обрали народного депутата України від фракції "Слуга Народу" Павла Сушка, заступника - Лариса Білозір, депутатська група "Довіра".

Раніше на порталі Суспільне повідомлялося, що обидва майбутні захисники прав дітей голосували за одіозний закон, який фактично знищував незалежність НАБУ і САП (№12414). Характерно, що закон було ухвалено з порушенням регламенту Верховної Ради України, він підпорядковував організації по боротьбі з корупцією Генеральному прокурору. Як відомо, цей закон викликав численні протести в суспільстві, як такий, що порушує права громадян. У протестах із картонками брало участь багато молоді, підлітків. Пізніше під тиском суспільства і міжнародних партнерів незалежність органам розслідування - НАБУ і САП - повернули.

Основними завданнями тимчасової комісії ВР названо:

1) розслідування фактів жорстокого поводження з дітьми та насильства щодо дітей, встановлення причин, які зумовили жорстоке поводження;

2) оцінювання ефективності реагування та міжвідомчої взаємодії посадових осіб, органів і служб у справах дітей щодо фактів жорстокого поводження з дітьми та насильства щодо дітей, відібрання дитини в разі загрози її життю чи здоров'ю, захисту дітей, які постраждали від насильства;

3) аналіз ефективності заходів з протидії та профілактики безпритульності та бездоглядності дітей, запобігання правопорушенням, що вчиняються дітьми;

4) вивчення діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо забезпечення найкращих інтересів дитини під час формування та реалізації державної політики у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення, зокрема, під час виконання стратегій, програм і проєктів, спрямованих на підтримку сім'ї та дітей;

5) перевірка повноти обліку та законності використання відомостей про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які можуть бути усиновлені, та дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;

6) підготовка висновків і пропозицій щодо удосконалення законодавства та державної політики у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення.