«Це своєрідна терапія»: ветеран вирощує на Житомирщині найдорожчу спецію у світі

У серпні цього року демобілізувався за станом здоров'я.

Ще під час служби придбав будинок із земельною ділянкою в Житомирській області — сюди й переїхав із сім’єю. Тепер має 25 соток орної землі, яку помалу й засаджує.

Хоча до служби у війську працював на будівництві та в охороні, і досвіду в агросфері не мав, вирішив зайнятися фермерством, а саме — вирощуванням нішевих культур.

За словами ветерана, більш звичні для України культури, як-от пшениця, потребують великих ділянок землі, тож, зважаючи на площу свого поля, ухвалив цілком раціональне рішення.

Кілька років тому побачив відео про найдорожчу спецію у світі — шафран — і загорівся ідеєю вирощувати його.

Мені стало цікаво, чи його взагалі можна виростити в Україні. Чи підходять кліматичні умови. Знайшов людей, які цим займаються, дивився відео. Планував, що колись теж спробую. А потім так склалося, що придбав будинок і потихеньку почав втілювати свою мрію, — розповідає Анатолій Собкевич.

За його словами, перевагою нішевих культур також є те, що це багаторічники й не так виснажують землю, як однорічники, а ще — вони простіші у вирощуванні.

З нішевими культурами треба менше «гратися». Візьмемо той самий шафран. Ми його садимо, і він сім років росте на одному місці, плодоносить. Через сім — десять він розростається, потім його потрібно просто пересадити й він далі буде рости 20 років, — розповідає фермер-початківець.

Окрім того, малі земельні ділянки легше обробляти, не потрібно багато техніки, витрат на її обслуговування, помічників.

Зараз ветерану допомагає робити перші кроки в аграрному бізнесі його сім’я — дружина Антоніна, і доньки: Анастасія й Ольга. Для окремих робіт наймав двох працівників.

Шафраном вирішив не обмежуватися. За словами фермера, хоча за якістю український шафран не поступається іранському, через що його дуже цінують за кордоном, наразі є проблеми з логістикою для вивезення продукту. В Україні ж продавати його великими партіями невигідно через низьку купівельну спроможність населення. Тому й вирішив зайнятися і вирощуванням спаржі. На це його надихнув виступ експерта з вирощування нішевих культур Павла Булгакова під час презентації проєкту «Розбудова моделей реінтеграції ветеранів в агросектор» у Житомирі.

Оскільки знань у фермера-початківця було обмаль, пройшов онлайн-курс «Агротехнології вирощування нішевих культур», що реалізує компанія AgriAnalytica за підтримки американського народу в межах Програми АГРО. На курсі ветеран отримав необхідні знання й підтримку ментора, який не лише розповів, як правильно висаджувати та доглядати за нішевими культурами, а й допоміг придбати якісний посадковий матеріал як спаржі, так і шафрану.

Цього року ветеран уже засадив 20 соток спаржі й 2,5 сотки шафрану. Перший урожай «найдорожчої спеції у світі» має отримати вже в листопаді — грудні цього року, або ж уже у січні наступного — усе залежатиме від погодних умов. А вже навесні наступного року фермер отримає перший урожай спаржі.

Уже має амбітні плани — хоче самостійно виробляти продукти з шафраном — як-от мед, настоянки, тверді сири. У перспективі — вийти на закордонні ринки. Окрім цього, фермер хоче спробувати посадити ще одну нішеву культуру — артишок, про особливості вирощування якої також дізнався на курсі. Також він планує придбати ще два гектари землі.

Для розширення господарства потребуватиме грантового фінансування. Щоб дізнатися про такі можливості більше, закінчив онлайн-курс «Агробізнес для ветеранів» у межах проєкту «Розбудова моделей реінтеграції ветеранів в агросектор», присвячений правильному поданню грантових заявок. Уже наступного року планує взяти участь у грантовій програмі від Українського ветеранського фонду «Варто 3.0».

Хочу отримати грант для засадження у майбутньому двох гектарів, які планую придбати. Мені потрібні будуть кошти. Тому що 20 соток засадити — це одна сума, а вже два гектари — це зовсім інша сума. Павло Булгаков був в складі комісії, яка оцінювала грантові заявки. Він каже, що там дуже хороші перспективи та гідне фінансування, — каже ветеран.

Загалом прагне отримати близько мільйона гривень, хоча підкреслює, що й цього буде недостатньо — потрібно розраховувати й на власні сили. Адже щоб господарство добре функціонувало й приносило прибуток, потрібна техніка, автоматичні системи поливу, обробки від шкідників тощо.

Тим не менше, до можливих труднощів і кропіткої роботи ветеран готовий, адже фермерство йому дуже подобається.

Це спокійна, не швидка робота. Нікуди не треба «летіти». І ти бачиш, як воно росте. Це така гармонія з природою, медитація й внутрішня гармонія. Своєрідна терапія така. Ти вирощуєш щось корисне. Корисне не тільки для тебе, а й для інших людей, — підсумовує ветеран.