Суровікін не виходить на зв'язок. Світові ЗМІ проводять розслідування

"Голос Америки" пише:

Західні ЗМІ та експерти намагаються розібратися, що трапилося з генералом Сергієм Суровікіним, одним із високопоставлених військових керівників Росії, який зник із публічного простору після невдалого військового заколоту найманців із "Групи Вагнера" під керівництвом колишнього близького соратника президента Володимира Путіна, Євгена Пригожина.

67-річний Сергій Суровікін є заступником командувача російськими силами в Україні і короткий час виконував обов'язки командувача. Пропагандисти також дали йому прізвисько - "генерал Армагеддон" через агресивну тактику, яку він застосовував у Сирії. У минулому Суровікін став відомим після невдалого державного перевороту в 1991 році, коли він наказав своєму батальйону пройти через натовп протестувальників, що призвело до загибелі трьох осіб.

За командування Суровікіна армія РФ закидала ракетами Україну, атакуючи енергетичну інфраструктуру.

Незважаючи на це, деякі західні військові аналітики вважають Суровікіна ефективним військовим керівником, а російські військові кореспонденти бачили в ньому потенційного майбутнього міністра оборони.

Стаття, опублікована у вівторок в газеті New York Times, що посилається на інформацію від американської розвідки, викликала інтерес у західної преси та аналітиків щодо долі генерала Сергія Суровікіна, одного з високопоставлених військових керівників Росії. Згідно зі статтею, Суровікін заздалегідь знав про плани заколоту, організованого найманцями "Групи Вагнера" під керівництвом Євгена Пригожина, який раніше мав зв'язки з президентом Володимиром Путіним.

У середу російська англомовна газета Moscow Times повідомила, з посиланням на джерела в Міністерстві оборони Росії, що генерала Суровікіна, колишнього головнокомандувача російськими військами в Україні, затримали за підозрою в причетності до невдалого повстання "Вагнера". Одне з джерел також зазначило, що Суровікін став на бік "Вагнера" в протистоянні з міністром оборони Сергієм Шойгу.

Стаття в газеті Wall Street Journal, що спирається на західних офіційних осіб, також згадує, що, можливо, Пригожин повідомив про свої плани старшим військовим, включно з генералом Суровікіним, з яким "вагнерівці" раніше воювали в Сирії. Однак залишається незрозумілим, чи передав Суровікін цю інформацію російським спецслужбам.

Офіційні особи США у Вашингтоні заявили газеті WSJ, що хоча Суровікін, можливо, симпатизував цілям Пригожина, він не обов'язково підтримував або брав участь у заколоті.

У п'ятницю, Суровікін, як старший командувач, засудив змову і закликав Пригожина зупинити своїх людей. За даними WSJ, військові під командуванням Суровікіна завдали авіаударів по колоні "Вагнера", що стало єдиною атакою регулярних військ проти повстанців.

У четвер британський діловий щоденник Financial Times, посилаючись на три неназвані джерела, знайомі з ситуацією, повідомив, що генерал Суровікін тимчасово затриманий у рамках "репресій проти елітних осіб, які підтримують війну" під час відступу російських військ із Херсона.

Згідно з інформацією від агентства Bloomberg і незалежного розслідувального видання IStories, Суровікін був допитаний правоохоронними органами, але потім відпущений.

Речник Кремля, Дмитро Пєсков, не надав ясності з питання про долю Суровікіна, відмовляючись коментувати цю тему перед російськими журналістами і направляючи їх звернутися до Міністерства оборони.

Думка оглядача газети Hill полягає в тому, що заява Суровікіна, в якій він засудив повстання Пригожина, могла бути стратегічним кроком, щоб зберегти свої кар'єрні перспективи, можливо, на посаді командувача всіма російськими силами в Україні.

Британський військовий експерт Лоуренс Фрідман попереджає, що якщо Суровікін був справді учасником заколоту, його усунення може виявитися більш дестабілізуючим для Росії, ніж сам заколот. Він також вважає Суровікіна одним із найбільш здібних військових командирів у Росії, і його відсутність буде помітною.

Думка іншого експерта, Міка Раяна, полягає в тому, що якщо Суровікін справді знав про заколот, це може серйозно підірвати довіру до російських військових і безпеки та негативно вплинути на бойовий дух солдатів на полі бою. Це може також посилити тиск на російські сили у світлі поточного українського наступу.