Стиль преппі або "ніби ти вчишся в Гарварді" - знову в моді

У 2025-2026 роках він знову в центрі модної сцени, але вже в іншій ролі: як відкрита, переосмислена і доступна усім візуальна мова, йдеться у статті Harper's Bazaar.

Повернення преппі на подіум

Зимово-весняний сезон 2026 різко позначив зрушення. На зміну "тихій розкоші" з її бежевими базовими речами прийшов гучніший, яскравіший і нарочито "коледжний" стиль.

• Michael Rider для Celine (весна-2026): американський преппі 80-х, змішаний з французьким bon chic, bon genre. Регбійки, аргайл, смугасті краватки і хустки, при цьому все в яскравих базових кольорах, а не в приглушеному бежевому.

• Jonathan Anderson для Dior Men (перша чоловіча колекція): ті самі коди - об'ємні в'язані светри, накинуті на плечі, чіноси, заправлені в смугасті шкарпетки, лофери.

У Мілані, на Versace весна-2026, до розмови підключився Даріо Вітале:

• оверсайз-піджаки з футболками, спортивні куртки з піднятим коміром, смугасті жилети, заправлені в штани, - все в кричущих кольорах.

• при цьому це не копія "академічного" преппі, а усвідомлений діалог зі спадщиною Джанні Версаче та квір-культурою, що допомогла сформувати його естетику наприкінці 80-х і на початку 90-х.

Дизайнери одного покоління (приблизно 1980-1984 років народження), які виросли на Джоні Г'юзі, принцесі Діані, "Sloane Rangers" і сатиричному The Official Preppy Handbook, повертають преппі, але вже без "винятковості".

Паралельно:

• Prada і Raf Simons (весна-2026) переосмислюють класичний вітровка-логотип,

• Dior показує пастельні поло з гербом,

• Auralee, Willy Chavarria, Duran Lantink перевертають преппі-коди:

  • Chavarria - чикано-версії піджаків і краваток,

  • Lantink - сферичні коси і тартани.

Усі вони відсилаються до одного й того ж коду, але мають абсолютно різний вигляд.

Як преппі став символом і статусу, і протесту

Історично преппі - не завжди був "нудною формою багатих". Між двома світовими війнами студенти Ліги Плюща брали британський крій і змішували його зі спортивним одягом: костюми Brooks Brothers плюс светри з літерами, університетська атрибутика.

"Для свого часу це був досить передовий, навіть молодіжний стиль", - зазначає Патриція Мірс, заступник директора музею FIT.

Після ухвалення закону GI Bill у 1940-х, який відкривав освіту ветеранам, на кампусах з'явилося більше студентів не з багатих родин. Вони змішували класичні елементи Ivy з більш доступними - чіноси, пенні-лофери, прості сорочки.

Для одних преппі означав доступ і статус, для інших - спосіб вимагати поваги.

У книзі Black Ivy: A Revolt in Style Джейсон Джулс показує, як Малкольм Ікс, Мартін Лютер Кінг, Джеймс Болдвін, Майлз Девіс та інші чорні діячі 50-х-60-х років запозичили оксфордські сорочки й лофери WASP-еліти. Це було не бажання "стати білими", а політичний жест:

"Справа не в одязі, а в намірі. Ти одягаєш речі, які "не належать" тобі за класом чи расою. Ти перетинаєш межу, надягаючи форму привілею, будучи формально до цього привілею не допущеним", - каже Джулс.

Японія, Ralph Lauren та інші "аутсайдери", які придумали преппі заново

У 1960-ті японський підприємець Кенсуке Ісідзу відправляє команду знімати студентів Ліги Плюща - так з'являється фотокнига Take Ivy. Вона запускає попит на західний преппі в закритій до того Японії. Його бренд VAN майже документально відтворює Ivy-гардероб - і саме в Японії стиль виживає і потім повертається назад у США в новому вигляді.

Багато ключових фігур преппі-культури - аутсайдери по відношенню до вихідного WASP-світу:

• Jacobi Press, засновник J. Press (1902), - єврейський латвійський іммігрант;

• Ralph Lauren (уроджений Ральф Ліфшиц), син єврейських іммігрантів із Бронкса, до 1968 року створює бренд, який стає майже синонімом преппі-світу.

Їхній успіх показує: стилістичний код, придуманий елітою, чудово працює в руках тих, хто до цієї еліти не належить.

Преппі як база для будь-якого стилю

Саме в цьому і сила преппі: він будується на простих, зрозумілих речах, які легко перепридумати:

• сорочка на ґудзиках,

• лофери,

• чіноси,

• поло,

• тренч.

Різниця - у стайлінгу: як закочені рукави, заправлена сорочка, піднятий комір. Olympia Gayot, креативна директорка J.Crew, зазначає: загальні речі одні й ті самі, але кожен трактує їх по-своєму, і саме зараз люди особливо сильно тягнуться до особистої інтерпретації.

Дизайнер Willy Chavarria згадує, як у 80-ті преппі в його світі прочитався через чикано-культуру:

• oversize Polo з дискаунтера,

• відпрасовані хакі,

• ідеально білі кеди.

У 90-ті преппі активно приміряють хіп-хоп-артисти, роблячи культовими Tommy Hilfiger і Polo Ralph Lauren.

Так все-таки, що робить образ "преппі"?

Якщо преппі у Chavarria, у Mrs. Prada і у Anderson мають різний вигляд, де межа?

Сам код - не в "правильних" людях, а в речах і символах:

• чіноси,

• поло,

• жилети,

• піджаки,

• тренчі,

• університетські светри.

"Історія преппі частково пародійна, - каже Chavarria. - Але зв'язок з нею тримається за рахунок самих "кодів" - конкретних речей. Саме вони викликають асоціації зі спадщиною".

Для людей іншого класу або кольору шкіри преппі часто ставав найшвидшим способом візуально "під'єднатися" до американської мрії - і водночас тихо її переосмислити.

Преппі як демократичний стиль

В основі преппі - амбіція і перехід:

• між роботою і відпочинком,

• між формальністю і розслабленістю.

Стайліст Jalil Johnson бачить преппі як поле для гри з гендером і кодами:

• поло з туфлями на маленьких підборах,

• картата сорочка, зав'язана поверх блискучої спідниці.

У таких сучасних версіях преппі стає дійсно демократичним і по-справжньому американським - відображає країну, складену з безлічі ідентичностей і культур.

"Америка - це конгломерат культур, - каже Джонсон. - І преппі-стиль - теж".

То хто ж має право мати вигляд преппі сьогодні?
Будь-хто.