Спілкування з ветеранками: що варто пам'ятати про жінок із досвідом війни

Соцмережі

Станом на початок 2024 року Україну захищали понад 45 тисяч жінок-військовослужбовців, 4 тисячі з них - у боях нарівні з чоловіками. Ще 13 тисяч українок мають статус учасниць бойових дій.

Жінки-військові вміють давати відсіч ворогу, але в спілкуванні з цивільними вони можуть стикатися зі стереотипами, нерозумінням їхнього досвіду та ігноруванням їхніх потреб. Про комунікацію з ветеранками повідомляє МОЗ.

З якими труднощами та викликами стикаються військовослужбовці на війні та по поверненню в цивільне життя, розповідають ветеранки Юлія Кирилова та Катерина Приймак в одній із серій освітнього серіалу "Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія" на платформі "Дія.Освіта".

Зокрема, вони розповідають про незручну і навіть шкідливу для жіночого здоров'я військову форму, про упереджене ставлення командирів, невідповідність потребам медичних послуг.

Якщо ти - чоловік-військовий, на тебе чекає вдома дружина, дитина. Це нікого не дивує. Але, якщо ти - жінка-військова, яка пішла, а дитина залишилася з чоловіком, суспільство може сказати, що він - "каблук", "ганчірка", "не служить", а мама - "покинула дитину", "мама-зозуляра", "спить з чоловіками на війні", - каже ветеранка Катерина Приймак, керівниця руху VETERANKA.

У цивільному житті ветеранки стикаються з труднощами в пошуку психологічної підтримки та реабілітації. Наприклад, часто центри реабілітації не адаптовані до потреб жінок, яким немає з ким залишити дитину.

Після повернення ветеранки вдома часто чекає не відпочинок, а домашня рутина, побутові та економічні проблеми, а часом - ейджизм і суспільний осуд.

Щоб виявити повагу до ветеранки, не говоріть: "Навіщо тобі ця війна здалася, ти маєш із дітьми сидіти", "Це не жіноча справа", "Жінкам там робити нічого", "Краще подумай про дітей".

Це травмує, особливо під час повномасштабної війни, коли жінки виконують завдання і несуть відповідальність нарівні з чоловіками.

Базові принципи реінтеграції ветеранок:

  • повага до неї, її досвіду та рішень;
  • толерантність та емпатія з боку оточуючих;
  • шанобливе ставлення до її особистого простору, підтримка її способу адаптації до цивільного життя.

Жінки з бойовим досвідом дещо інакше переживають процеси повернення до цивільного життя - їм важче реінтегруватися.

Водночас ветеранки частіше усвідомлюють важливість піклування про ментальне здоров'я, звертаються до фахівців, тож варто підтримувати такі їхні наміри.

Контакти організацій, у яких готові підтримати та допомогти:

  • ГО "Вільний вибір" - (063) 64 64 991, vvybir.org.ua.
  • Гаряча лінія кризової підтримки Українського ветеранського фонду - 0 800 33 20 29.
  • Ветеранська спільнота Veteran Hub - veteranhub.com.ua.
  • ГО "Дівчата" - divchata.org.
  • БО "Жінка і війна" - womanandwar.com.
  • БФ "Сильні" - sylni.org.
  • ГО "Жіночий ветеранський рух" - uwvm.org.ua.

Більше рекомендацій фахівців є в посібнику "Люди з досвідом війни. Взаємодія". Це путівник із толерантної взаємодії, створений з ініціативи першої леді Олени Зеленської.

Усю необхідну інформацію про оновлення, реформи та події, пов'язані із соціальною сферою, ви знайдете в соцмережах "Що там із соціалкою?". Приєднатися до Viber-каналу, Telegram-каналу.

Маєте конкретне запитання? Звертайтеся до СоцGРТ!