Що насправді дають афірмації - розбір психолога

Позитивні афірмації - фрази на кшталт "я гідний(а)" або "я обираю щастя" - стали звичним контентом у соцмережах і додатках для саморозвитку. Однак наукові дані свідчать: афірмації можуть бути корисними лише в окремих ситуаціях, а іноді - навіть давати зворотний ефект. Про це пише психолог у матеріалі The Conversation.

Як пояснюється в статті, ідея спирається на теорію самопідтвердження (self-affirmation), запропоновану психологом Клодом Стілом наприкінці 1980-х. Сенс у тому, що людям важливо відчувати себе "досить хорошими" і цінними, а стресові події - помилки, невдачі, розставання - можуть підривати це відчуття і посилювати самокритику, тривожність і пригніченість.

Що говорить доказова база? Автор посилається на огляд 2025 року, який об'єднав результати 67 досліджень: учасники або записували афірмації, або повторювали їх вголос. Висновок - вплив на самосприйняття і відчуття зв'язку з іншими людьми є, але він невеликий. В окремих роботах афірмації пов'язували з підтримкою самооцінки у користувачів соцмереж і поліпшенням самопочуття у студентів.

При цьому є важливе попередження: далеко не всім підходить "жорсткий позитив". У відомій статті 2009 року дослідники виявили, що повторення фрази на кшталт "я - кохана людина" покращувало настрій у людей з високою самооцінкою, але у людей з низькою самооцінкою могло погіршувати самопочуття. Пізніше деякі спроби відтворити ефект давали змішані результати - тому питання "кому саме допомагає" залишається відкритим.

Окремий ризик - токсична позитивність, коли неприємні емоції починають "забороняти" собі та іншим: мовляв, потрібно просто думати про хороше. За словами авторки, така установка може посилювати почуття провини та сорому, якщо "не виходить бути позитивним", і знижувати ймовірність звернутися по допомогу. Ще один ризик - звичка "гасити" проблему гаслами там, де потрібна реальна оцінка ситуації (наприклад, у небезпечних стосунках).

Замість нескінченного повторення "світлих" фраз психологиня пропонує більш надійні підходи: самоспівчуття (казати собі "мені важко, і це нормально", як підтримали б друга) та дистанцію від емоцій - наприклад, звертання до себе в третій особі, що допомагає менше "зливатися" з переживаннями і спокійніше їх проживати.

Висновок: афірмації не є універсальним інструментом. Якщо вони й працюють, то краще - коли звучать реалістично, не скасовують складних почуттів і доповнюються більш гнучкими навичками самопідтримки.