Лише половина українських дітей відвідує школи в приймаючих країнах — ООН

За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), лише за тиждень мільйон людей покинули Україну, а через місяць після повномасштабного вторгнення понад 10 мільйонів людей були вимушено переміщені всередині країни та за кордоном.

Соцпортал попросив УВКБ ООН, яка є основною організацією щодо допомоги біженцям, розповісти про положення українців в ЄС та перспективи їхнього статусу після 2025 року.

Тимчасовий захист для українців діє до березня 2025 року. Яка позиція УВКБ ООН щодо його продовження? Які наслідки будуть у випадку зняття захисту?

З точки зору УВКБ ООН, вияви солідарності, співпраці та розподілу відповідальності, мабуть, найціннішими уроками, які можна було винести з підходу держав до кризи в Україні та реалізації режиму тимчасового захисту. Вкрай важливо, аби такий підхід застосовувався після березня 2025 року, і щоб ті, хто продовжує потребувати захисту, мали до нього доступ. Без узгодженого підходу існує ризик значних вторинних переміщень, збільшення кількості заяв про надання притулку, що може перевантажити можливості національних систем, і передчасних рішень про повернення. Такі результати ризикують підірвати переваги, якими зараз користуються як держави, так і бенефіціари тимчасового захисту. У зв’язку з цим УВКБ ООН підтримує пропозиції щодо продовження тимчасового захисту після березня 2025 року.

За вашими даними, лише половина дітей-біженців шкільного віку відвідує школи в приймаючих країнах. З чим це може бути пов’язано, адже норми обов’язкового відвідування школи в ЄС досі суворі, принаймні в Німеччині, де українців найбільше. Чи може це причиною бути онлайн-навчанням в українських школах?

З початку ескалації війни в лютому 2022 року понад чверть населення України були вимушені покинути свої домівки в Україні. Переважна більшість були переміщені у 2022 році та протягом перших кількох місяців, і наразі майже 6,5 мільйонів залишаються за кордоном як біженці. Згідно з нашим нещодавнім дослідженням, більшість українських біженців (65%) все ж висловлюють бажання одного дня повернутися додому. Однак частка зменшилася, через зростання невизначеності через триваючу війну.

УВКБ ООН координує діяльність в рамках Регіонального плану реагування на потреби біженців, який вимагає $1,1 млрд на заплановане надання допомоги 2,3 млн біженців та приймаючим громадам у 2024 році. Пріоритетні напрямки допомоги – це надання можливостей отримати їжу, працевлаштування, медичне обслуговування або непродовольчі товари. Мовні бар’єри, відсутність інформації, фінансова скрута, труднощі у пошуку роботи, яка відповідає освіті, навичкам та досвіду, відсутність можливостей отримання допомоги з доглядом за дітьми та нестача місцевих ресурсів – це ті виклики, які найчастіше заважають постраждалим отримати гідну роботу, медичні та соціальні послуги або забезпечити себе сталим житлом.

Крім того, близько 44% родин із дітьми шкільного віку повідомляють, що принаймні одна дитина все ще не зареєстрована в системі освіти приймаючої країни. Це вказує на те, що багато дітей та молодих біженців продовжують ризикувати залишитися поза навчальним процесом, коли 2024-2025 навчальний рік розпочнеться у вересні 2024 року.

Основні фактори, що сприяють низькому рівню зарахування дітей-біженців, включають:

• адміністративні, правові та мовні бар’єри;
• відсутність інформації про доступні варіанти навчання;
• нерішучість батьків щодо реєстрації своїх дітей у приймаючих країнах, оскільки вони сподіваються незабаром повернутися додому в Україну;
• та невизначеність щодо можливої реінтеграції в українську систему освіти.

Інша важлива проблема – це відсутність спроможності навчати дітей-біженців у школах у приймаючих країнах. У той час, коли є безпрецедентна кількість дітей, які стали біженцями за декілька місяців після ескалації війни, багато шкіл у країнах притулку не мають фізичного простору або достатньої кількості вчителів, які можуть забезпечити нових учнів.

Ви також говорите про недостатню залученість українців у ринок праці (40-60%) та падіння кваліфікації. Проте українські ЗМІ часто говорять про легку інтеграцію українців до ЄС, а останні опитування громадської думки (КМІС) показують, що 66% українців у Німеччині, Польщі та Чехії задоволені своїм становищем. Що викликає занепокоєння в цьому випадку? Чи існує ймовірність погіршення тенденції?

Незважаючи на значний прогрес у сфері працевлаштування біженців з України, проблеми все ще залишаються. Багато родин біженців з України стикаються з високим рівнем економічної вразливості, до того ж половина з них перебуває за межею бідності, виходячи з доходу. Рівень доступу до постійної зайнятості є ключовим фактором, що впливає на фінансовий добробут родин. Незважаючи на переважно вразливий профіль населення (35% сімей складаються з однієї дорослої жінки з особами на утриманні) рівень зайнятості серед біженців можна порівняти з показниками громадян приймаючої країни. Проте рівень безробіття залишається тривожно високим і становить 14%.

Це підкреслює, що зусилля щодо залучення до ринку праці повинні та заходи для усунення перешкод, про які найчастіше повідомляють, мають продовжуватися. Це стосується знання місцевої мови, відсутності можливостей гідного працевлаштування та невідповідності навичок.

Для отримання додаткової інформації перегляньте наш останній міжвідомчий звіт: Helping Hands - The Role of Housing Support and Employment Facilitation in Economic Vulnerability of Refugees from Ukraine