Саміт НАТО в Гаазі: демонстрація єдності на тлі стратегічних протиріч

Як зазначає колишній посол США при НАТО Айво Даалдер у колонці для POLITICO, саміт став перевіркою стійкості альянсу в умовах зростаючого тиску з боку президента США Дональда Трампа.

Держсекретар США Марко Рубіо без вагань назвав зустріч "самітом Трампа". І справді, ключовим питанням на порядку денному стало прагнення союзників задовольнити вимоги американського президента в обмін на збереження його підтримки альянсу. Основним досягненням зустрічі стала угода про підвищення оборонних витрат країн НАТО до 5% ВВП до 2035 року.

Для європейських учасників і Канади це крок, що означає визнання неможливості й надалі покладатися на гарантії безпеки з боку Вашингтона. Міністр оборони США Піт Гегсет прямо заявив у лютому: "Жорстка стратегічна реальність не дозволяє Сполученим Штатам Америки зберігати пріоритет на безпеці Європи".

Проте, як підкреслює Даалдер, за цим формальним успіхом ховаються глибокі протиріччя. Насамперед - в оцінці російської загрози.

Якщо в торішньому комюніке НАТО прямо називало Росію "найбільш значною і безпосередньою загрозою безпеці союзників", то в нинішньому тексті вона фігурує як "довгострокова загроза". Це не просто редакційна правка: зниження різкості пов'язане з позицією Вашингтона.

Трамп, на відміну від більшості союзників, не вважає президента Росії Володимира Путіна прямим противником. На відповідне запитання він дав ухильну відповідь. Це викликає стурбованість у Брюсселі, оскільки єдине сприйняття загрози - основа будь-якої військово-політичної коаліції.

Ці розбіжності проявилися і щодо України. Трамп називає війну "суто європейською ситуацією" і відмовився від колишньої риторики про необхідність завершення конфлікту. Тим часом, для більшості європейських країн безпека України залишається ключовою частиною стабільності в регіоні. Незважаючи на відмову США від активного просування вступу України до НАТО, генеральний секретар альянсу Марк Рютте та інші лідери заявили, що курс Києва залишається "незворотнім".

Особливу тривогу у європейських країн викликає заява Трампа за статтею 5 статуту НАТО, що гарантує колективний захист.

"Існує безліч визначень статті 5", - сказав він журналістам, додавши: "Я налаштований бути другом".

Тим часом текст договору говорить однозначно: "Збройний напад на одного або кількох членів у Європі або Північній Америці вважається нападом на всіх". Принцип колективної оборони був задіяний лише один раз - після терактів 11 вересня 2001 року, коли всі союзники спрямували сили в Афганістан.

На тлі стратегічної невизначеності альянс ухвалив рішення не тільки про збільшення витрат, а й про перерозподіл військових зобов'язань. Кожній країні доведеться розвивати конкретні компоненти збройних сил, необхідні для оперативного реагування на зовнішні загрози.

Таким чином, Європа і Канада найближчими роками братимуть на себе дедалі більшу частку відповідальності, знижуючи залежність від США. Це змінить баланс усередині НАТО, зсуваючи його в бік європейських столиць.

Як підкреслює Даалдер, Трамп більше не говорить про "поділ навантаження" (burden-sharing), а вимагає його повного "перекладання" (burden-shifting). Він зробив виняток для США із загального правила про 5% витрат. "Ми і так підтримували НАТО досить довго. Нам не варто, а от іншим - так", - заявив він.

НАТО зберіг формальну цілісність і уникнув негайної кризи. Але стратегічні розбіжності щодо Росії, України та ключових принципів альянсу - зокрема, статті 5 - створюють атмосферу невизначеності.

Як зазначає Даалдер, нинішня динаміка веде до перерозподілу не тільки фінансової, а й політичної відповідальності всередині НАТО. І якщо США продовжать дистанціюватися від ключових зобов'язань, альянсу доведеться шукати нові точки опори - вже без традиційного американського лідерства.