Поради з античності з приводу пошуку сексуальних партнерів досі актуальні

Сучасні люди обговорюють складнощі знайомств і шлюбів, але, як показують античні тексти, більшість цих проблем давно відомі людству. Стародавні греки та римляни теж переживали нерозділене кохання, труднощі вибору партнера і навіть конфлікти з суперниками, пише The Conversation.

Автори античних трактатів залишили чимало практичних рекомендацій, і деякі з них досі напрочуд актуальні.

Римський поет Овідій у своєму знаменитому творі "Мистецтво кохання" (Ars Amatoria) дає практичні поради тим, хто в пошуку. Він пише:

"Любов не впаде до тебе з неба - її потрібно шукати".

На його думку, підходящі місця для знайомств - сади, театри, портики... і навіть зали суду. Однак уночі, особливо під алкоголем, партнер може виявитися не тим, за кого себе видає.

"Ти не зможеш побачити обличчя при тьмяному світлі, - попереджає Овідій, - можливо, воно далеко не таке привабливе".

Він радить вибирати коханців удень і бути обережним:

"Не варто покладатися на нічні зустрічі, особливо якщо ти п'яний".

Овідій не обмежується філософією: зовнішній вигляд - ключовий фактор. Автор закликає до чистоти, акуратності та уваги до деталей:

"Не дозволяй нігтям відростати і бути брудними. Видаляй волосся в носі. Нехай дихання буде свіжим".

Він також рекомендує підтримувати чистоту одягу й охайність зачіски.

У давнину до допомоги сватів вдавалися часто, але надійність їх була під питанням. Афінський філософ Ксенофонт зазначав:

"Люди часто ставали жертвами обману в процесі сватання".

Як і сьогодні, спроби знайти ідеального партнера через посередників могли закінчитися розчаруванням.

Любов розглядалася не тільки як особисте почуття, а й як суспільна цінність. Римський письменник Клавдій Еліан стверджував, що закохані солдати хоробріші на полі бою:

"Людина, яка не зазнала любові, не може зрівнятися з тим, хто любить. Той, хто не закоханий, тікає від поєдинку із закоханим, як чужинець, який не знає таїнства кохання".

Він також писав, що у спартанців чоловіків, які, попри гарні зовнішні та особисті якості, не закохувалися, штрафували - вважалося, що кохання надихає на чесноту та саморозвиток.

Навіть якщо вдалося знайти взаємну любов, зберігати її непросто. Бували випадки суперництва і навіть бійок. Оратор Цицерон писав, що римський трибун Гай Меммій вкусив свого любовного суперника за руку під час сварки про дівчину.

Часом, щоб вразити коханого, влаштовували пишні бенкети. Поет Алексіс описував юнака, який демонстрував багатство, щоб справити враження - інакше могли зірватися заручини.

А ось римський поет Марціал після розставання не стримувався у висловлюваннях:

"Маннея, твоя собачка лиже тобі губи. Не дивно - адже пси люблять поїдати лайно".

Дискусії про плюси і мінуси шлюбу велися і в давнину. У п'єсі Менандра "Дівчина з флейтою" герой каже:

"Якщо ти хоч трохи розумієшся - не одружуйся. Я сам одружений - тому й раджу".

Поет Піндар шкодував, що не почав роман із молодим Теоксеном:

"Треба було зривати квіти кохання, поки був юний. Тепер, дивлячись у сяючі очі Теоксена, хто не охоплений пристрастю, у того серце з холодної сталі".

Автори вважають, що багато любовних дилем античності досі актуальні. Незалежно від епохи, люди прагнуть кохання, стикаються з відмовами, шукають підходящого партнера і часом помиляються у виборі.