Після насильства в дитинстві депресія розвивається не у всіх

Вчені з Макгіллського університету спробували відповісти на просте запитання: чому після насильства або важких подій у дитинстві депресія розвивається не у всіх. Вони знайшли можливу підказку - особливий "малюнок" роботи генів, який пов'язаний з підвищеним ризиком депресії у частини жінок, які пережили таку травму.

Дослідження спиралося на дані великого проєкту UK Biobank (тисячі людей: анкети про дитинство і психічне здоров'я + генетичні дані). Вчені зосередилися на групі генів, які важливі для синапсів - місць, де нейрони "спілкуються" один з одним. Порушення в цій системі часто пов'язують із депресією.

Головний висновок: у жінок, які повідомляли про пережите насильство/травму в дитинстві, одна конкретна конфігурація генетичної мережі (пов'язана з геном STX1A/Syntaxin 1A) була пов'язана з вищим ризиком депресії. У чоловіків такого ефекту не побачили - це може означати, що біологічні "шляхи", які пов'язують травму і депресію, частково різняться у різних статей.

Автори підкреслюють: мова не про те, що "ген гарантує депресію". Радше це крок до майбутніх інструментів, які допоможуть раніше помітити вразливість і вчасно запропонувати підтримку. Зараз депресію здебільшого виявляють за симптомами, а надійних біомаркерів для ранньої оцінки ризику у звичайній практиці майже немає.