Палеонтологи знайшли скам'янілих риб з відірваними головами і цілими кишками

У сланцях архіпелагу Зольнхофен (Баварія) палеонтологи виявили обезголовлені черепи хижої риби Aspidorhynchus з усе ще прикріпленим шлунково-кишковим трактом. Ці рідкісні викопні допомогли зрозуміти, на кого полювали стародавні хижаки - і як вони самі ставали здобиччю. Про це повідомляє Phys.org з посиланням на журнал Fossil Record.

Хижак зі "списом" замість морди

Aspidorhynchus жив у тропічних лагунах Зольнхофена наприкінці юрського періоду і був одним із ключових хижаків місцевої іхтіофауни - на нього припадало близько 4 % усіх рибних знахідок. Він виростав до 1 м завдовжки і вирізнявся довгою, списоподібною верхньою щелепою, що нагадує сучасні марліни або рибу-меч. За будовою тіла і плавників дослідники вважають його активним хижаком-переслідувачем.

Раніше вміст його шлунка вдавалося вивчати тільки в цілих скелетів, прихованих під товстою бронею ганоїдної луски. У новій роботі Мартін Еберт і Мартіна Кьольб-Еберт досліджували 343 екземпляри Aspidorhynchus і виявили, що приблизно у 16 % особин голови були повністю відокремлені від тулуба, а до черепа тягнувся цілий "шлейф" нутрощів.

Такі "окремі голови з кишками" виявилися унікальним "вікном" у раціон стародавнього хижака: тіло не заважає роздивитись рештки здобичі всередині шлунку та кишківника.

Що знайшли в шлунках Aspidorhynchus

Аналіз показав, що основною здобиччю Aspidorhynchus були невеликі костистісті риби - молодь телогетей (сімейство Orthogonicleithridae), яких хижак, судячи з розмірів, легко заковтував цілком. Є дані, що ці риби могли триматися зграями, а довга верхня щелепа Aspidorhynchus дозволяла йому полювати на них приблизно так само, як це роблять сучасні риби-мечі.

Однак окремі екземпляри вказують на більшу здобич. Так, особина завдовжки близько 56 см (зразок GZG.RF.999) проковтнула рибу Allothrissops завдовжки 16 см - вельми велику по відношенню до розміру хижака.

Були і зовсім незвичайні знахідки. В одному випадку в Aspidorhynchus виявили дрібну ганоїднолускату рибу, що застрягла в пащі (зразок GZG.RF.998). Таке становище, за словами дослідників, могло перешкодити рибі нормально пропускати воду через зябра та фактично призвести до "задухи" - рідкісна, але відома й у сучасних риб ситуація, коли здобич виявляється занадто великою.

В іншому зразку в шлунку Aspidorhynchus знайшли ракоподібне Knebelia schuberti. Ракоподібні не вважаються типовою частиною раціону цього хижака, і вчені поки не впевнені, чи було це випадкове захоплення, чи епізодична зміна "меню".

Як мисливці самі ставали здобиччю

Не менш цікавий і сам факт обезголовлення цих риб. Автори роботи припускають, що Aspidorhynchus стали жертвами більших хижаків - так званих "grabber predators", які не заковтують здобич цілою, а хапають її за хвіст, трясуть, відкушуючи голову, і потім поїдають більш поживне та м'яке тіло.

Такий спосіб харчування добре пояснює, чому в сланцях знаходять саме череп із прикріпленими кишками: хребет розривався в слабкому місці на стику голови й тулуба, а нутрощі висмикувалися разом із черепом.

Вразливість посилювалася особливостями будови Aspidorhynchus: неповністю окостенілі хребетні центри створювали "слабку ланку" між черепом і тілом, полегшуючи відокремлення голови за різкого захоплення та струшування.

За словами Мартіна Еберта, в екосистемі Зольнхофена були досить великі хижаки, здатні легко впоратися з метровою рибою:

• іхтіозаври завдовжки 2-4 м,

• морські крокодили,

• ще більші плезіозаври-пліозаври.

Саме вони, найімовірніше, і виступали "мисливцями на мисливців", залишаючи після себе обезголовлені черепи зі збереженими нутрощами.

Унікальне "вікно" в юрську екосистему

Дослідження не тільки уточнює уявлення про раціон і звички Aspidorhynchus, а й демонструє виняткові умови збереження копалин в архіпелазі Зольнхофен. Тут фіксуються не тільки кістки, а й м'які тканини, а іноді - такі рідкісні комбінації, як череп хижої риби з цілим кишківником і останками її останньої здобичі.