Міф про божевільних художників виявився занадто спрощеним

Поширене уявлення про те, що великі художники і письменники обов'язково страждали на важкі психічні розлади, не підтверджується науковими даними.

Такого висновку дійшла дослідниця і професор Університетського коледжу Лондона Дейзі Фенкорт у матеріалі для The Conversation.

Історія мистецтва справді знає чимало трагічних прикладів. Вінсент Ван Гог переживав психози, балетмейстер Вацлав Ніжинський страждав на шизофренію, а письменниця Вірджинія Вулф жила з біполярним розладом. У сучасності про подібні діагнози публічно розповідали й відомі артисти. Ці випадки стали основою стійкого образу "божевільного творчого генія".

Однак, як підкреслює Фенкорт, окремі біографії не доводять існування прямого зв'язку між важкими психічними захворюваннями і творчими здібностями. Ба більше, наукові дані показують, що мистецька діяльність загалом благотворно впливає на психічне здоров'я, знижуючи рівень стресу і покращуючи загальне самопочуття.

При цьому професійне життя художників і музикантів нерідко пов'язане з психологічними труднощами. Нестабільні доходи, конкуренція, тиск з боку публіки і стрес, пов'язаний з популярністю, можуть підвищувати ризик тривоги, депресії та залежностей. Дослідження також показують, що зростання популярності може посилювати зосередженість людини на собі, що не завжди йде на користь психіці.

Вчені вивчали й можливі біологічні зв'язки між творчістю та психічними розладами. Деякі генетичні варіації, пов'язані з підвищеним ризиком психозу, також асоціюються з нестандартним мисленням і пошуком новизни. Однак результати таких досліджень неоднозначні й не дають змоги говорити про прямий причинний зв'язок.

Масштабні демографічні дані також не підтверджують міф. В одному з найбільших досліджень у Швеції, яке охопило понад 1,2 мільйона людей, з'ясувалося, що люди з шизофренією, важкою депресією і тривожними розладами рідше працюють у творчих професіях, ніж населення загалом. Лише за біполярного розладу ймовірність опинитися в креативній сфері була трохи вищою.

Цікавішим виявився інший висновок: родичі людей із важкими психічними захворюваннями - батьки та брати чи сестри - частіше обирали творчі професії. Вчені припускають, що в них можуть проявлятися м'якші риси, як-от підвищена чутливість, відкритість досвіду або схильність до нестандартного мислення, без розвитку клінічного розладу.

У підсумку, зазначає Фенкорт, наука не підтверджує ідею про те, що психічні захворювання є джерелом творчого генія. Цей міф радше спрощує реальність і може посилювати стигматизацію людей із психічними розладами.

Набагато продуктивніше, на думку дослідників, розглядати мистецтво як інструмент підтримки психічного здоров'я - доступний як професійним художникам, так і людям, які використовують творчість у повсякденному житті.