Масовий доступ до мережі підвищує ймовірність соціальних протестів

Такого висновку дійшли економісти і політологи, які вивчили дані більш ніж 120 країн за останні десятиліття. Ключовим "прискорювачем" громадянських протестів, на їхню думку, стає масовий доступ до інтернету.

Дослідження, опубліковане в Scottish Journal of Political Economy, показує: економічна нерівність починає безпосередньо впливати на політичну нестабільність лише тоді, коли більше половини населення країни має доступ до мережі.

Нерівність зростає, але протестують не скрізь

Згідно з World Inequality Report 2026, сьогодні найбагатші 10% населення світу отримують 53% глобальних доходів і володіють 75% світового багатства. При цьому найбідніша половина людства має лише 8% доходів і 2% активів.

На перший погляд такі цифри виглядають як прямий шлях до масових протестів. Однак на практиці багато країн з високим рівнем нерівності роками зберігають політичну стабільність, тоді як в інших - з більш помірним розривом - спалахують хвилювання. Вчені вирішили з'ясувати, що саме запускає цей механізм.

Інтернет як "спусковий гачок"

Автори роботи зіставили показники дохідної нерівності (індекс Джині), дані Світового банку про політичну стабільність і рівень проникнення інтернету в різних країнах у 1996-2020 роках.

Результат виявився несподіваним:

• у країнах із низьким доступом до інтернету зростання нерівності не веде до зростання нестабільності - іноді воно навіть поєднується з більшою стійкістю;

• у цифрово підключених суспільствах, де інтернетом користуються понад 50% населення, зв'язок між нерівністю і протестами стає чітким і статистично значущим.

Цей ефект зберігається навіть при врахуванні інших факторів ризику - безробіття серед молоді, корупції або доходів від природних ресурсів.

Чому мережа посилює конфлікт

Дослідники виділяють два ключові механізми.

По-перше, видимість багатства.
Інтернет і соціальні мережі зруйнували інформаційну ізоляцію. Люди більше не порівнюють своє життя тільки з сусідами - вони щодня бачать розкішний спосіб життя еліт, як усередині країни, так і за її межами. Це посилює відчуття відносної депривації та перетворює абстрактну статистику на особисте переживання.

По-друге, зниження "ціни протесту".
Якщо раніше організація масових виступів вимагала часу, ресурсів і несла серйозні ризики, то соціальні мережі та месенджери різко спростили координацію. Приклади - Арабська весна, протести в Ірані, а також нещодавні події в Непалі, де онлайн-мобілізація призвела до масштабного антикорупційного руху і відставки прем'єр-міністра.

При цьому інтернет не створює невдоволення з нуля - його формують нерівність, корупція та репресії. Але саме цифрові технології перетворюють це невдоволення на колективну дію.

Що це означає для держав

У міру того як рівень інтернет-доступу у світі наближається до 70%, дедалі більше країн перетинають критичний поріг цифрової залученості. У таких умовах влада вже не може розраховувати на низьку обізнаність або слабку самоорганізацію суспільства.

Автори дослідження підкреслюють: спроби обмежити інтернет можуть дати лише тимчасовий ефект. Довгострокову стабільність забезпечують тільки заходи зі зниження соціальної нерівності - прогресивне оподаткування, інвестиції в громадські послуги та боротьба з корупцією. У цифрову епоху це стає не просто економічною політикою, а питанням національної безпеки.