"Мамонти" з Аляски виявилися китами

Скам'янілості, які понад сім десятиліть вважалися залишками мамонтів, насправді належать двом стародавнім китам. Такого висновку дійшли вчені з Університету Аляски у Фербанксі після повторного аналізу музейних знахідок.

Йдеться про два кісткові фрагменти хребта, що зберігалися у фондах Музею Півночі Університету Аляски. Вони були виявлені ще в 1950-х роках і класифіковані як останки мамонта. Однак у рамках програми Adopt-a-Mammoth, що дає змогу профінансувати вивчення окремих експонатів, учені вирішили провести радіовуглецеве датування.

Результати здивували дослідників: вік кісток становив від 1 854 до 2 731 року. Це суперечило загальноприйнятим даним - мамонти вимерли близько 13 тисяч років тому. Якби знахідки справді належали цим тваринам, це означало б радикальний перегляд історії їхнього зникнення.

Щоб розібратися, команда під керівництвом професора Меттью Вуллера провела додатковий аналіз.

Ізотопне дослідження показало, що хімічний склад кісток більше відповідає морським тваринам, ніж наземним. Подальший аналіз ДНК остаточно розставив усе по місцях: "мамонти" виявилися малим смугастиком (minke whale) і північним тихоокеанським гладким китом.

Після коригування радіовуглецевого датування з урахуванням морського походження з'ясувалося, що вік китів становить приблизно 1 100 і 1 800 років.

Останки були знайдені в районі Дом-Крік неподалік від Фербанкса - приблизно за 400 кілометрів від найближчого узбережжя. Як морські тварини могли опинитися так далеко вглиб материка, залишається загадкою.

Учені розглядають кілька версій:

• кити могли заплисти вгору річками Юкон і Танана (хоча це малоймовірно для гладкого кита);

• кістки могли бути перенесені людьми з узбережжя і використані в господарських цілях;

• найпростіше пояснення - помилка в документації, допущена під час первинного обліку знахідки в середині XX століття.

Хоча сенсації з "наймолодшими мамонтами у світі" не сталося, дослідники підкреслюють цінність роботи з музейними колекціями.

Як зазначають автори дослідження, подібні проєкти нерідко призводять до несподіваних відкриттів і показують, що навіть давно вивчені експонати можуть приховувати нові наукові сюрпризи.