ЛГБТ+ військові в Україні воюють на два фронти — за країну і за рівність

Вони тримають стрій поруч із усіма. І водночас ведуть свою другу, важку війну: за право бути собою у власній країні.

Що таке ЛГБТ+? Простими словами

ЛГБТ+ — це люди, які люблять або відчувають себе інакше, ніж більшість. Лесбійки, геї, бісексуали, трансгендерні люди та інші. Це не мода і не примха. ЛГБТ+ люди були завжди. Просто колись їх змушували мовчати, або змушували зникнути. За різними оцінками, від 5% до 10% населення будь-якої країни належить до ЛГБТ+. Це кожен двадцятий. Вони є серед лікарів, вчителів, сусідів, військових. Вони — не виняток, не вигадка, не вороги. Вони — частина нашого суспільства.

ЛГБТ+ — це не хвороба і не збочення

Колись, у совєцькому союзі, гомосексуальність називали «хворобою». Але це була не медицина — це була політика страху.
Справжня наука давно сказала своє слово: ще у 1973 році гомосексуальність викреслили зі списку психічних захворювань. Сьогодні це визнана форма норми.
У природі тисячі прикладів такої поведінки — у пінгвінів, дельфінів, лебедів, навіть у левів. Там це не вважають збоченням. Там це — просто життя.
Лише людина навчилася шукати ворога там, де його немає.

Чому важливо визнавати права ЛГБТ+

Права людини не мають обмежень за любов'ю чи статтю. Коли у когось забирають право бути родиною, це стосується всіх. В Україні тільки почали рухатися перші зміни: законопроєкт про цивільні партнерства має дозволити людям, які кохають одне одного, бути родиною перед законом. Це не шлюб. Це елементарне визнання: коли твоя людина в лікарні — ти маєш право бути поруч. Коли твоя людина гине — ти маєш право поховати її з честю.

Сьогодні ЛГБТ+ партнери загиблих військових в Україні залишаються ніким в очах держави. Вони не отримують виплат. Їм не передають тіла. Їхнє горе — офіційно не існує.
І це — глибока, страшна несправедливість, яку не можна ігнорувати.

Вони воюють. Вони гинуть. Вони захищають нас усіх.

У Збройних силах служать відкриті ЛГБТ+ військові. Один із найвідоміших — Віктор Пилипенко, ветеран, сапер, учасник боїв за Іловайськ. Людина, яка чесно пройшла війну і відкрито говорить про свою ідентичність. Військові ЛГБТ+ створили свій патч із єдинорогом — символом сили бути собою навіть там, де кулі й вибухи. Ці люди воюють на рівних. І гинуть на рівних. Але часто після смерті суспільство зраджує їх вдруге — мовчанням і байдужістю.

Гомофобія — це зброя ворога

Гомофобія — не українська традиція. Це інструмент московії. Там, де вбивають за любов, там не борються за свободу. Там ламають людей заради імперії. В Україні, яка платить найвищу ціну за право бути собою, немає місця ненависті до своїх. Гомофобія — це те саме, що і рашизм. Це страх перед інакшістю. Це спроба загнати людей назад у темряву.

Недавні події

Кілька днів тому у Києві радикально налаштовані групи намагалися зірвати кінопоказ фільму про ЛГБТ+ військових. Вони принесли димові шашки, намагалися зірвати захід, але були вчасно затримані поліцією.

Історія не про «захист моралі». Історія про спробу нав'язати страх і заборонити право бути собою навіть тим, хто тримає Україну на своїх плечах.

Коли ЛГБТ+ військові кладуть життя за Україну — їхня кров така сама червона. Їхній біль такий самий справжній. Їхнє право бути гідно похованими, їхнє право на пам'ять і повагу — беззаперечне. Україна бореться за свободу. І свобода — це не тільки прапор у руках. Це здатність бачити людину в кожному, хто стоїть поруч. Тому гідність ЛГБТ+ військових — це частина гідності всієї нації.