Кето-дієта може полегшувати депресію

Великий депресивний розлад, біполярний розлад і шизофренію раніше пов'язували з порушеннями роботи мітохондрій, інсулінорезистентністю, зниженим споживанням глюкози мозком і системним запаленням.

Кетогенні дієти - це режим харчування з високим вмістом жирів, помірною кількістю білка і дуже низьким рівнем вуглеводів. У клінічну практику вони увійшли близько ста років тому як нефраковий варіант лікування важкої, лікарсько-резистентної епілепсії.

За тривалого обмеження вуглеводів основне джерело енергії для мозку зміщується з глюкози на кетонові тіла - бета-гідроксибутират, ацетоацетат і ацетон. Відомо, що цей перехід впливає на функцію мітохондрій, рівень окислювального стресу та запальні сигнальні шляхи.

Раніше повідомлялося про можливий вплив кетодієти на передачу сигналів гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК) і глутамату, стан мікробіоти кишківника і стабільність нейронних мереж, а також про перетини з фармакодинамікою нормотиміків (препаратів для стабілізації настрою).

Перші клінічні дані та описи окремих випадків вказували на поліпшення настрою, тривожності, когнітивних функцій, маси тіла та якості життя на тлі кетогенних режимів, але водночас викликали побоювання з приводу безпеки в окремих групах - наприклад, у людей з делецією мітохондріальної ДНК або під час приймання множинних ліків.

У дослідженні "Ketogenic Diets and Depression and Anxiety", опублікованому в журналі JAMA Psychiatry, вчені провели систематичний огляд і метааналіз, щоб оцінити зв'язок між кетогенними дієтами і психічним здоров'ям дорослих, з акцентом на депресивні та тривожні симптоми.

Загалом до аналізу було включено 50 досліджень за участю 41 718 осіб у віці від 18 до 70 років із 15 країн, із них 23 роботи проведено у США.

До вибірки увійшли як психіатричні, так і непсихіатричні групи: люди з великим депресивним розладом, біполярним розладом, шизофренією, генералізованим тривожним розладом, посттравматичним стресовим розладом, а також пацієнти з медичними станами, такими як ожиріння. Психічні наслідки оцінювали тільки за допомогою валідизованих психіатричних шкал, включно з, наприклад, Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9) і Generalized Anxiety Disorder-7 (GAD-7).

Типи досліджень включали 14 рандомізованих клінічних випробувань, 17 квазіекспериментальних робіт, п'ять аналітичних поперечних досліджень, шість серій клінічних випадків і вісім окремих клінічних спостережень. Публікації охоплюють період з 1965 по 2025 рік, при цьому помітне зростання кількості робіт почалося з 2019 року і досягло піку в 2024-му.

Депресивні симптоми оцінювали в 41 дослідженні, вони були найчастішим результатом, тривожні симптоми - у 29 роботах. Двадцять два дослідження включали учасників з офіційно поставленими психіатричними діагнозами, 33 роботи були зосереджені на непсихіатричних популяціях, де показники психічного здоров'я частіше виступали вторинними кінцевими точками.

Результати щодо депресії

У рандомізовані клінічні випробування щодо депресивних симптомів увійшло 10 досліджень за участю 631 людини. Сукупний аналіз показав стандартизовану середню різницю (SMD) -0,48, що інтерпретується як невеликий-середній зв'язок на користь кетогенної дієти в порівнянні з контрольними режимами харчування.

У дослідженнях, де використовували біохімічний контроль кетозу (вимірювання рівня кетонових тіл), ефект був більш вираженим - SMD становила -0,88. У випробуваннях без моніторингу кетонів зв'язок був невеликим і статистично незначущим. Порівняння підгруп показало різницю -0,84, що вказує на потенційно модифікуючу роль контролю кетозу.

Коли дослідження ділили за наявністю в контрольній групі високовуглеводної дієти, роботи без такого порівняння показували великий і значущий зв'язок із поліпшенням депресивних симптомів (SMD -1,49), тоді як дослідження з високовуглеводними дієтами-компараторами значущого ефекту не виявили. Різниця в стандартизованих середніх різницях між цими підгрупами становила -1,37.

Статус ожиріння також мав значення. У групі без ожиріння об'єднані дані випробувань показали великий і статистично значущий зв'язок (SMD -0,88), тоді як в учасників з ожирінням зв'язок був невеликим і статистично незначущим (-0,11).

Важливою виявилася й інтенсивність втручання. Дуже низьковуглеводні дієти (10 % енергії з вуглеводів) виділили в окрему підгрупу, тоді як низьковуглеводні дієти забезпечували 11-20 % енергії за рахунок вуглеводів.

Дуже низьковуглеводні режими продемонстрували значущий великий зв'язок із поліпшенням депресивних симптомів (SMD -0,79), тоді як менш жорсткі низьковуглеводні дієти показали незначущий ефект (-0,05). Різниця між цими підгрупами становила -0,75. Розподіл за тривалістю втручання (4-6 тижнів, 8-9 тижнів, 10 тижнів і більше) значущих відмінностей між підгрупами не виявив.

Квазіекспериментальні дослідження підтвердили "сигнал" щодо депресії. Дев'ять таких робіт показали об'єднану стандартизовану середню різницю -0,66, що автори трактують як зв'язок середньої сили. У дослідженнях із моніторингом кетонів SMD становила -0,62, без моніторингу -0,88, проте статистично значущих відмінностей між підгрупами не виявили.

Змішані результати щодо тривожності та інших симптомів

Рандомізовані клінічні випробування, орієнтовані на тривогу, включали дев'ять досліджень і 672 учасники. Сукупний аналіз дав SMD -0,03, що трактується як відсутність значущого зв'язку між кетогенними дієтами та зміною тривожних симптомів порівняно з дієтами-компараторами.

Підгруповий аналіз за ознаками контролю кетонів, використання низькожирових дієт як контролю, статусу ожиріння, рівня обмеження вуглеводів і тривалості втручання не виявив стійких модифікуючих чинників; у жодній підгрупі з високовуглеводними компараторами не було показано значущого поліпшення тривожності.

Квазіекспериментальні дані мали дещо інший вигляд. У шести таких дослідженнях, де оцінювали тривожні симптоми, об'єднана стандартизована середня різниця становила -0,58, що вказує на поліпшення тривоги середньої сили в межах самих груп на тлі кетогенних втручань. Однак підгруповий аналіз не виявив значущих відмінностей залежно від контролю кетонів, наявності неврологічних захворювань, інших супутніх станів або тривалості втручання.

Автори зазначають, що депресивні та тривожні симптоми, як правило, поліпшувалися в різних популяціях - при великому депресивному розладі, генералізованому тривожному розладі, ПТСР, шизофренії, біполярному розладі та в непсихіатричних медичних групах.

Повідомлення із серій випадків і поодиноких клінічних спостережень описували зниження психотичних симптомів і стабілізацію настрою в людей із шизофренією або розладами біполярного спектра, які дотримувалися кетогенних або близьких до них режимів. В одному пілотному дослідженні за посттравматичного стресового розладу було відзначено істотні зниження симптомів, однак автори наголошують на необхідності подальших випробувань за травма-асоційованих станів.

Обережні висновки для практики

Дослідники роблять висновок, що кетогенні дієти можуть мати терапевтичний потенціал щодо депресивних симптомів, причому більш виражені результати спостерігаються там, де біохімічно підтверджена нутриційна кетоза. Водночас дані щодо тривоги в рандомізованих випробуваннях залишаються попередніми і неоднозначними.

Більші поліпшення, зафіксовані у квазіекспериментальних дослідженнях, на думку авторів, можуть пояснюватися як суворішим дотриманням протоколу кетодієти, так і більшою вразливістю таких дизайнів до систематичних помилок.

Узагальнюваність висновків обмежується варіаціями у складі дієт, типах порівнюваних режимів, рівні підтримки прихильності, шкалах оцінки симптомів, що використовуються, і якості досліджень, а також коротким періодом спостереження в багатьох роботах. Автори підкреслюють, що об'єднані оцінки не відображають єдиного універсального ефекту і не доводять, що кетогенна дієта є причиною поліпшення; зміни симптомів, найімовірніше, різняться у різних пацієнтів.