Фотопастки показали, як тварини повертаються в Чорнобильську зону

Нове дослідження засвідчило, що в Чорнобильській зоні відчуження та сусідньому Древлянському заповіднику зараз відзначають особливо високу різноманітність великих ссавців. Фотопастки фіксували тут лосів, козуль, благородних оленів, кабанів, вовків, рисей, лисиць, єнотовидних собак, борсуків і коней Пржевальського.

Для багатьох великих тварин відсутність полювання, розорювання, забудови та постійної присутності людей виявилася потужним чинником відновлення. Огляд 2025 року підкреслює подвійну картину: тварини в зоні зберігаються і повертаються, але радіація все ще пов'язана з пошкодженням ДНК, мутаціями та іншими біологічними ризиками.

Деталі

Автори нової роботи вивчали північ України - територію близько 60 тисяч квадратних кілометрів. Вони порівняли кілька типів місць: Чорнобильську зону відчуження, сусідній Древлянський заповідник, інші заповідники та національні парки Полісся, а також території без охоронного статусу.

Для спостережень використовували 174 фотопастки. Це камери, які автоматично вмикаються під час руху тварини. Такий метод особливо корисний для обережних і нічних видів: рисі, вовки, кабани та копитні рідко потрапляють людині на очі, але регулярно залишають "слід" на камерах.

За даними дослідження, найбагатша картина вийшла саме там, де людська присутність обмежена найсильніше: у Чорнобильській зоні та Древлянському заповіднику. Там частіше відзначали не тільки звичайні види, а й більш обережних тварин, яким потрібні великі спокійні простори.

Серед них - євразійська рись, сірий вовк, благородний олень і кінь Пржевальського. Останній особливо помітний у чорнобильській історії: цих диких коней завезли в зону наприкінці 1990-х, і відтоді вони стали одним із символів повернення тварин у занедбаний ландшафт.

Дослідження також показало важливу різницю між великими територіями і невеликими охоронюваними ділянками. Малі парки не завжди давали великим ссавцям достатньо простору і захисту. Іноді за кількістю тварин вони мало відрізнялися від неохоронюваних земель. Це важливий висновок: тваринам потрібна не тільки формальна табличка "парк", а й реальне зниження занепокоєння, зв'язні ліси, болота і коридори для переміщення.

Схожу картину давали і більш ранні роботи. Наприклад, дослідження в Рудому лісі з 21 фотопасткою зафіксувало 14 видів ссавців; число видів і число спрацьовувань камер для основних видів не змінювалися разом з оціненою дозою опромінення в цьому наборі даних. Автори підкреслювали, що такі дані важливі і для вивчення впливу радіації, і для розуміння здичавіння великої занедбаної території.

Ще раніше довгострокові обліки показали, що в Чорнобильській зоні сформувалося численне співтовариство ссавців: чисельність лосів, козуль, оленів і кабанів була порівнянна з незабрудненими заповідниками регіону, а вовків було значно більше.

Чому це важливо

Чорнобильська зона показує, наскільки сильним чинником для дикої природи залишається людина. Для великих звірів небезпечні не тільки забруднення або клімат, а й дороги, полювання, сільське господарство, вирубки, шум, світло, забудова і постійне занепокоєння.

Коли все це майже зникає, природа швидко займає вільний простір. Занедбані поля стають луками і молодими лісами, у старих селах з'являються укриття, болота і ліси знову зв'язуються в єдину мозаїку. Для лосів, оленів, вовків і рисей це означає більше місць для харчування, розмноження і переміщення.

Бекграунд

Аварія на Чорнобильській АЕС сталася 26 квітня 1986 року. Після вибуху і пожежі радіоактивне забруднення зачепило великі території України, Білорусі та інших регіонів Європи. Навколо станції створили зону відчуження, звідки людей евакуювали і де звичайна господарська діяльність була різко обмежена.

Згодом українська та білоруська частини цієї території стали одними з найбільших фактично диких просторів Європи. У білоруській частині ще 1988 року створили Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник, а в Україні 2016 року - Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Разом ці території включають ліси, болота, річки, озера, занедбані поля та колишні населені пункти.

Для вчених Чорнобиль став рідкісним прикладом великої території, де можна спостерігати, як природа розвивається майже без постійної людини, але під впливом хронічного забруднення.

Джерело

Світлана Кудренко та ін., "Чорнобильська зона відчуження як притулок для дикої природи: обмежений людський доступ формував реколонізацію ссавців", Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, 2026.

У відкритих матеріалах Royal Society до статті вже доступні додаткові таблиці та малюнки, пов'язані з цією роботою.