Епоха постжурналістики: як закриття ЗМІ підриває демократію в Європі

Автори Politico, Александра Карппі та Ванеса Валчева з Ініціативи за вільні медіа на Балканах (BFMI), вважають, що ми вступаємо в небезпечну еру постжурналістики, де істина втрачає сенс, а громадський контроль над владою зникає.

Від початку 2025 року одна за одною закриваються найстаріші редакції на Західних Балканах - медіа, які відігравали ключову роль у побудові миру та демократії після югославських конфліктів. Але зникнення таких структур, як Al Jazeera Balkans, може призвести до посилення репресій і руйнування механізмів підзвітності, попереджають дослідниці.

Одним із ключових ударів по вільній пресі стала відмова адміністрації Дональда Трампа від зовнішнього фінансування: одразу після інавгурації в січні президент США заморозив кошти Держдепартаменту та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), остаточно закривши друге 1 липня. Для тисяч незалежних ЗМІ по всьому світу, які залежать від цієї підтримки, це обернулося звільненнями, заморожуванням проєктів і закриттям офісів.

У березні Трамп підписав директиву про фактичну ліквідацію Агентства глобальних медіа США, яке фінансувало "Голос Америки" і Радіо Свобода - одні з небагатьох міжнародних платформ, що послідовно висвітлювали порушення прав людини в Європі та Євразії. Незважаючи на судові позови, звільнення в цих організаціях тривають. Al Jazeera Balkans, яка пропрацювала 14 років, теж офіційно припинила мовлення.

"Ці медіаструктури забезпечували громадянам не тільки доступ до інформації, а й платформу для відкритого обговорення та протидії зловживанням влади - особливо в країнах, де держЗМІ давно захоплені урядами", - підкреслюють Карппі та Валчева.

Прямі наслідки таких рішень видно вже зараз. У Сербії, де після корупційного скандалу в листопаді почалися студентські протести, влада посилила тиск на громадянське суспільство. У лютому поліція провела обшуки в офісах чотирьох організацій, звинувативши їх у "нецільовому використанні" коштів USAID. Слідом почалося цькування розслідувальної мережі BIRN та інших незалежних експертів.

Автори зазначають, що закриття найстаріших медіа збіглося із загостренням політичної нестабільності в Косово, етнічними конфліктами в Північній Македонії та ескалацією сепаратизму в Боснії і Герцеговині.

"Громадянам життєво необхідний доступ до точної інформації, особливо на тлі посилення дезінформації", - заявляють аналітики BFMI.

У 1990-х західні країни вклали мільйони в розвиток вільної преси, розраховуючи, що вона стане гарантією сталого миру. Саме тоді з'явилися Al Jazeera Balkans, "Голос Америки" і Радіо Свобода. Але, на думку Карппі та Валчевої, "цей експеримент дав збій".

"Зі зникненням Al Jazeera ми вступаємо в епоху, де журналістика як інститут формально існуватиме, але втратить вплив і значимість", - попереджають вони.

Інформація залишиться доступною, але не матиме наслідків. Медійна архітектура збережеться - але буде спустошена недовірою, втомою донорів і потоками фейків.

Цей перехід - не просто від вільних медіа до цензури. Це поворот до нового світового порядку, в якому авторитарні режими отримують повну перевагу в інформаційній війні.

Автори вважають, що ситуація на Балканах - це "живий експеримент", який показує, який вигляд може мати майбутнє Європи без незалежної журналістики. Щоб уникнути цього сценарію, європейським інституціям потрібно відмовитися від кризового реагування і ностальгії за "золотим віком медіа".

"Журналістика має сприйматися не як побічний елемент демократії, а як її необхідна опора", - підсумовують Карппі та Валчева.