Довіра до військових - 96%: підсумки дослідження 2025 року

В Україні опубліковано результати дослідження "Портрет ветерана 2025", проведеного у вересні-грудні 2025 року з ініціативи Українського ветеранського фонду спільно з соціологічною групою "Рейтинг". Мета - порівняти реальні потреби ветеранів і ветеранкок із тим, як їх бачить суспільство: від рівня поваги та довіри до оцінки допомоги держави та ключових ризиків після повернення до цивільного життя.

Як проводили дослідження

Методологія складалася з двох частин:

• Опитування ветеранів і ветеранкок: 240 інтерв'ю face-to-face (3-15 грудня 2025 року), охоплення - усі області, крім тимчасово окупованих територій та окремих районів без умов для опитування; заявлена похибка - до 6,3%.

• Всеукраїнське опитування населення 18+: 1000 інтерв'ю CATI (10-20 вересня 2025 року), похибка - до 3,1%.

Що показало опитування населення: ветерани "поруч"

За даними загальнонаціональної вибірки, 80% дорослих українців мають серед знайомих ветеранів війни 2014-2025 років, а 64% - серед членів родини або близьких друзів. Це означає, що образ ветерана формується у більшості не "з новин", а через особистий досвід спілкування.

Також 44% дорослих припускають, що можуть стати ветеранами в майбутньому (серед чоловіків - помітно вище, ніж серед жінок; молодь оцінює ймовірність вище, ніж старші групи).

Повага та довіра: високі, але з нюансом

• Серед самих ветеранів і ветеранкок 60% вважають, що суспільство сьогодні поважає ветеранів; 36% - не згодні.

• Серед населення рівень заявленої поваги ще вищий: 77% упевнені, що суспільство поважає ветеранів, а повагу до жінок-ветеранки відзначають 81%.

Довіра до військових залишається рекордною: 96% населення повністю або скоріше довіряють чинним військовим на фронті. Ветеранам нинішньої війни довіряють 92%, ветеранам АТО/ООС - 87%, військовим у тилу - 81%. На контрасті - довіра до працівників ТЦК значно нижча: довіряє приблизно третина, а більшість - не довіряє. У звіті це трактується як розрив між образом "солдата на фронті" та образом системи мобілізації та обліку.

Соціальна дистанція: ветерани максимально інтегровані

За шкалою Богардуса ветерани та військові отримали 1,94 (де 1 - максимальне прийняття, 7 - відторгнення). Понад 78% респондентів готові приймати ветеранів/військових у найближчі соціальні кола (сім'я, близькі друзі). Для порівняння, соціальна дистанція до рятувальників ДСНС трохи вища - 2,08.

Головні потреби ветеранів: гроші, медицина, психіка та житло

На запитання "якої підтримки потрібно найбільше" ветерани назвали:

• матеріальна підтримка - 50%

• медична - 43%

• психологічна - 28%

• потреба в житлі - 26%

• юридична - 22%

• інформаційна - 15%
  Близько 10% заявили, що не потребують підтримки.

При оцінці забезпеченості потреб за 5-бальною шкалою найкраще виглядає пільговий проїзд (4,3). Найнижчі оцінки - у житла (2,6) та юридичної підтримки (2,7). Матеріальна допомога при цьому - найбільш затребуваний запит і водночас один із тих, де задоволеність нижча.

Якими пільгами частіше користуються

Серед найбільш часто згадуваних програм:

• субсидії на комунальні послуги - 69%

• безкоштовний проїзд - 52%

• медобслуговування - 41%

• пенсія - 33%
  Окремо відзначалися грошова допомога(21%) і психологічна реабілітація(14%). 8% повідомили, що не користуються жодними з перерахованих пільг/програм.

Ризики після повернення: психоемоційні та соціальні

Ветерани вважають найбільш імовірними після війни:

• психоемоційну нестабільність(85%)

• зловживання алкоголем/наркотиками(79%)

• нерозуміння суспільства(75%)

• проблеми зі здоров'ям і доступом до медичної допомоги(74%)

• відсутність роботи(73%)

• брак інклюзивного простору та адаптованих робочих місць(72%)

• сімейні конфлікти(71%)

Населення загалом частіше вбачає ризики в "соціальних бар'єрах" навколо ветеранів (оформлення пільг, робота, інклюзія, нерозуміння), а ймовірність важких психологічних сценаріїв оцінює помітно нижче, ніж самі ветерани. При цьому 58% ветеранів вважають, що суспільство недостатньо поінформоване про їхні потреби в цивільному житті.

Образ у медіа: здебільшого позитивний

72% опитаних зазначають, що образ ветеранів в українських медіа переважно позитивний, а образ жінок-ветеранкок - позитивний за оцінкою 78%. Близько 66% вважають, що медійний образ загалом відповідає реальності - і цей показник вищий, ніж роком раніше.

Оцінка зобов'язань держави та ефективність програм

Серед ветеранів оцінка виконання державою зобов'язань перед ними становить близько 43%; при цьому значна частка каже, що держава "скоріше не виконує" або "зовсім не виконує" зобов'язання. У загальнонаціональній вибірці лише 31% вважають, що держава виконує зобов'язання перед ветеранами, і 62% - що ні (але порівняно з 2024 роком оцінка стала трохи кращою).

У питанні ефективності програм думки розділилися:

• серед ветеранів 51% вважають державні програми ефективними, 40% - сумніваються;

• програми НУО (фонди, ГО, волонтерські ініціативи) ветерани оцінюють вище: 23% - "повністю ефективні", 52% - "скоріше ефективні".
  Окремо програми реабілітації/протезування частіше вважають ефективними(59%), але в прифронтових регіонах оцінки гірші. Щодо інклюзивності простору думки полярні: приблизно половина вважає середовище доступним, половина - недоступним.

Головний висновок звіту

Дослідження фіксує стійко високий рівень поваги та довіри до захисників, але водночас - помітні "вузькі місця" повернення до мирного життя: матеріальні питання, медицина, психологічна підтримка, житло, юридична допомога та інклюзивність середовища. При цьому суспільство поступово переходить від ідеалізованого образу до більш реалістичного сприйняття ветеранів як людей із конкретними потребами та викликами.