Дослідження: різні пози під час пологів по-різному змінюють положення таза

Але, як з'ясували дослідники, біомеханіку саме пологів (тобто що відбувається з тілом під час потуг і народження дитини) майже не вивчали.

Команда з University of Lancashire зробила великий огляд наукових робіт і виявила, що за весь час не знайшлося жодного дослідження, яке прямо вимірювало б біомеханіку пологів. До огляду увійшли 87 досліджень, і всі вони були присвячені тільки вагітності, а не процесу народження. Автори також зазначають, що більшість робіт - спостережні, з невеликими вибірками і слабким представленням різних груп: етнічність вказали лише в одній статті.

Чому це важливо? Біомеханічні чинники пов'язані з ризиком травм і ускладнень у матері та дитини. Якщо лікарі та акушерки не знають, як саме пози та прийоми змінюють положення таза, хребта та м'яких тканин, то багато що в рододопомозі спирається на традиції та припущення, а не на точні дані. На тлі того, що у Великій Британії останніми роками обговорюють зростання материнської смертності та стійкі відмінності за групами населення, автори вважають таку прогалину особливо тривожною.

Перший крок: порівняли 7 "вертикальних" поз

Щоб почати закривати цю прогалину, дослідники провели лабораторний експеримент: вони порівняли сім поширених вертикальних поз, використовуючи одночасно дві технології захоплення руху - маркерну(з камерами і мітками на тілі) і безмаркерну. У дослідженні брали участь 15 здорових невагітних жінок (це важливо: робота не про реальні пологи, а про базову механіку поз).

Результат: пози дійсно сильно різняться за "геометрією" тіла. Наприклад:

• глибокий присід дав максимальне згинання і відведення стегон,

• поза на м'ячі (B-Ball) - найбільший нахил таза вперед,

• на карачках - найбільш виражений нахил таза назад,

• у положенні стоячи корпус виявився найбільш розігнутим.

При цьому порівняння систем показало, що безмаркерна технологія подекуди збігається із "золотим стандартом", але гірше працює в деяких площинах (особливо за вимірами в сагітальній площині та за показниками корпусу), тобто її ще треба доопрацьовувати, якщо застосовувати в клініці.

Автори підкреслюють: це не клінічна рекомендація, а "база", щоб далі переходити до досліджень на вагітних і - головне - до етичних способів вимірювати біомеханіку під час реальних пологів, до того ж на більш різноманітних групах жінок.