Дослідження показало, як звучить справжня образа

Дослідження вчених зі Швейцарії та Канади, опубліковане в журналі Frontiers in Communication, показало, що скарги дійсно "звучать по-різному" залежно від культурного середовища.

Подробиці: The Sound of Complaints, Frontiers in Communication (2025). DOI: 10.3389/fcomm.2025.1592994

"Скарги відрізняються від нейтральної мови за низкою параметрів: інтонація, висота тону, ритм, акценти. Це робить мову більш емоційною і виразною", - пояснює перший автор дослідження, нейробіолог Маель Мошан зі Швейцарського центру афективних наук при Женевському університеті.

У рамках експерименту вчені вивчили, як скаржаться франкомовні жителі Франції та Квебека - двох регіонів зі спільною мовою, але різною культурою. Результати показали: квебекці звучать більш злими і здивованими, тоді як французи - сумними.

У дослідженні брали участь вісім дикторів - по чотири з Франції та Квебека. Кожен записав 84 коротких речення в нейтральній інтонації та інтонації, що скаржиться. Потім 40 слухачів із Квебека, половина з яких виросли у Франції, оцінювали почуте за шкалою емоцій: гнів, смуток, здивування, радість, страх і огиду.

Автори вважають, що існує якийсь універсальний "тон скарги" - вищий, гучніший, сповільнений, з яскраво вираженими змінами інтонації. Однак у кожній культурі цей тон проявляється по-своєму.

"Французи частіше використовують скарги як ритуалізований елемент повсякденного спілкування. Можливо, тому вони намагаються робити голос менш агресивним - і звучать радше сумно, ніж сердито", - припускає Мошан.

Навпаки, квебекці загалом більш експресивні, що відбивається в більшій різноманітності інтонацій і вираженні більш яскравих емоцій - таких як злість і здивування.

Дослідники підкреслюють: скарга - це не просто вираження невдоволення, а й спосіб відтворити або заново пережити негативний досвід. Саме тому вона часто супроводжується сильними емоціями. При цьому на сприйняття скарги впливає культурний контекст - як часто в суспільстві заведено скаржитися і як до цього ставляться оточуючі.

"Те, як ми скаржимося, - результат тонкої взаємодії між емоціями, соціальними нормами і культурними правилами вираження почуттів", - каже Мошан.

Крім того, у культурі може існувати набір негласних "конвенцій", які визначають, як саме має звучати скарга. Ці правила ми починаємо засвоювати з раннього дитинства.

Автори дослідження визнають, що вибірка була обмеженою - як за кількістю учасників, так і за кількістю культур. Тому отримані результати поки що не можна вважати універсальними. У майбутньому вчені планують розширити експеримент і перевірити, чи проявляються аналогічні відмінності у носіїв однієї мови, які виросли в різних країнах.

Проте дослідження підкреслює важливість інтонації в соціальних взаємодіях. Його результати можуть бути корисними в галузі комунікаційних розладів, під час навчання фахівців, які працюють із мовленням, а також у терапії.

"Практична користь від нашого дослідження проста: воно вчить людей уважніше ставитися не тільки до того, що говорять, а й до того, як це говориться, - і що це може означати", - резюмує Мошан.