Чому в Африці так мало слонів і жирафів? Дослідники вказали на дефіцит солі
Людина живе у світі, де сіль - звичайна і доступна приправа. Але для диких травоїдних це справжній дефіцитний ресурс, і досі було неясно, як саме вони забезпечують себе натрієм у природі.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Ecology & Evolution і виконане вченими Північно-Аризонського університету та їхніми колегами, показало: щільність і розподіл найбільших наземних тварин - слонів, жирафів, носорогів та інших мегатравоїдних - багато в чому обмежуються саме доступністю солі. За їхніми даними, на планеті існує відносно мало місць, де такі тварини можуть отримувати достатньо натрію з місцевої рослинності, щоб підтримувати життєздатні популяції.
"В Африці вміст натрію в рослинах може відрізнятися більш ніж у тисячу разів, - пояснює провідний автор роботи, науковий співробітник Міського університету Нью-Йорка і випускник Північно-Аризонського університету Ендрю Абрахам. - Це означає, що у величезній кількості регіонів дикі травоїдні просто фізично не можуть отримати достатньо солі з їжею".
Чому особливо страждають гіганти
Проблема, тією чи іншою мірою, характерна для всіх травоїдних: більшості рослин сіль не потрібна, тому натрію в них мало. Однак у великих тварин, так званих мегатравоїдних, дефіцит проявляється особливо гостро. Раніше вже висловлювалася гіпотеза, що нестача натрію посилюється зі зростанням розмірів тіла. Нове дослідження, що використовує інший підхід і незалежні дані, дійшло того ж висновку.
Вчені створили карти вмісту натрію в рослинності високої деталізації та зіставили їх із базами даних щодо щільності великих травоїдних, а також з аналізом їхніх екскрементів. За словами авторів, за гноєм можна судити, зокрема, і про те, чи отримують тварини достатньо солі. У результаті райони з низькою доступністю натрію очікувано збіглися із зонами, де великих травоїдних істотно менше.
Але йдеться не тільки про чисельність. Сольова "обмеженість" пояснює і цілу низку незвичайних поведінкових стратегій тварин.
Сіль як причина незвичайної поведінки
"У Кенії слони заходять у печери, щоб гризти натрій-вмісні породи, - розповідає Абрахам. - У тропічних лісах Конго вони викопують сіль у руслах річок. Горили здатні битися за найсолоніші рослини, а носороги, гну і зебри масово збираються біля солончаків - від пустелі Калахарі до Масаї-Мара".
Автори роботи також пропонують нове пояснення феномену "відсутніх" мегатравоїдних.
"Західна Африка - дуже продуктивний регіон, там багато біомаси, - каже співавтор дослідження, професор екоінформатики Північно-Аризонського університету Кріс Доутті. - Проте великих травоїдних там відносно мало. Ми вважаємо, що дефіцит натрію, ймовірно, у поєднанні з іншими факторами - надмірним полюванням і бідними ґрунтами, - відіграє важливу роль в обмеженні їхньої чисельності".
Ризики для охорони природи та конфлікти з людьми
Результати роботи викликають серйозні питання для природоохоронної політики. Багато охоронюваних територій, де живуть великі травоїдні, розташовані в зонах із низьким вмістом натрію. При цьому людська діяльність створює штучні "соляні точки " - наприклад, навколо свердловин для води, місць підсолювання доріг, пасовищ і сільгоспугідь.
"Якщо тварини не можуть отримати достатньо натрію у своїх природних місцезростаннях, вони виходитимуть до людей у пошуках солі, - попереджає Абрахам. - Це підвищує ризик конфліктів - від витоптаних полів до небезпечних зустрічей із великими тваринами".
Автори підкреслюють, що розуміння ролі солі в екології мегатравоїдних важливо враховувати при плануванні заповідників, управлінні популяціями та розробці заходів зі зниження конфліктів між людьми і дикою природою.