Чим корисна ходьба спиною вперед
Тренування з ходьбою спиною вперед здатні покращувати рівновагу, швидкість ходи і викликати зміни в структурі мозку в людей із розсіяним склерозом.
Такого висновку дійшли дослідники Університету Вейна (США), які представили результати пілотного дослідження в журналі Journal of Neurologic Physical Therapy.
Роботу виконала міждисциплінарна команда вчених і студентів із кількох підрозділів університету, включно з Коледжем фармації та медичних наук імені Юджина Апплбаума, Медичною школою, Інститутом геронтології та Коледжем гуманітарних і природничих наук. Керівником дослідження стала докторка Нора Фрітц, професорка і директорка з наукової роботи в галузі медичних наук і неврології.
Вісім тижнів незвичайних тренувань
Метою дослідження було з'ясувати, чи може ходьба спиною вперед - біговою доріжкою і звичайною поверхнею - поліпшити рухливість, стійкість і знизити ризик падінь у пацієнтів із розсіяним склерозом. Учасники проходили спеціалізовану програму тренувань протягом восьми тижнів.
За словами Нори Фрітц, у більшості учасників спостерігалися вимірні поліпшення:
підвищилася постуральна стійкість,
збільшилася швидкість ходьби,
покращився контроль рухів.
"Результати пілотного дослідження показують, що ходьба спиною вперед може запускати позитивні фізичні адаптації", - зазначає Фрітц.
Зміни в білій речовині мозку
Крім функціональних показників, учені вивчали структурні зміни в мозку. За допомогою нейровізуалізації вони зафіксували зміни в білій речовині одразу в трьох областях, пов'язаних із рухом і балансом:
тілі мозолистого тіла,
верхній мозочковій ніжці,
кортикоспінальному тракті.
За словами авторів, такі зміни можуть свідчити про нейропластичність - здатність мозку перебудовуватися й адаптуватися у відповідь на тренування, навіть за хронічного неврологічного захворювання.
"Результати цього невеликого дослідження дають змогу припустити, що подібна терапія може стимулювати нейропластичність у зонах мозку, що відповідають за рівновагу", - пояснює Фрітц.
Крок до нових методів реабілітації
Автори підкреслюють, що дослідження має пілотний характер і для підтвердження ефективності методу необхідні більш масштабні клінічні випробування. Проте отримані дані вказують на потенціал нового, відносно простого підходу до реабілітації пацієнтів із розсіяним склерозом, у яких із часом часто прогресують порушення ходи та координації.
Наступним етапом стане проведення великого дослідження, яке дасть змогу оцінити, чи може такий тип терапії бути корисним для ширшої групи пацієнтів.