Чим Червоний Хрест допомагає Україні та як реагує на критику

Також вона є по суті гарантом Женевської конвенції та представлена у всіх гарячих точках світу. Червоний хрест активно працює в Україні з 2014 року, проте після повномасштабного вторгнення РФ навколо організації спалахнуло кілька скандалів. Серед докорів – самоусунення у перші тижні війни, переміщення українців із зони бойових дій на територію РФ та бездіяльність у Оленівці, де загинули українські військовополонені.

Соцпортал попросив представника Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександра Власенка відповісти на низку питань щодо діяльності організації.

Які головні задачі стоять перед Червоним хрестом в Україні?

У будь-якому збройному конфлікті у світі Міжнародний комітет Червоного Хреста працює згідно зі своїм мандатом, який визнає вся світова спільнота. Він полягає у тому, что ми працюємо у збройних конфліктах та інших ситуаціях насильства для того, аби захищати життя й гідність жертв збройних конфліктів і надавати їм допомогу. Це ми здійснюємо і в Україні,

• піклуючися про життя і гідність затриманих у зв’язку з конфліктом;
• допомагаючи людям у задоволені їхніх гуманітарних потреб;
• відновлюючи сімейні зв’язки;
• забезпечуючи повагу до Міжнародного гуманітарного права;
• інформуючи людей, що живуть уздовж контактної лінії, про мінну небезпеку;
• допомагаючи лікувальним закладам різними медикаментами і навчанням;
• піклуючись про загиблих унаслідок конфлікту й інших випадках насильства.

Чи можна оцінити масштаби допомоги Червоного хреста в Україні після повномасштабного вторгнення? Наприклад, скільки персоналу залучено, волонтерів? Скількох людей евакуювали, надали гуманітарну допомогу?

У Міжнародного комітету Червоного Хреста немає волонтерів, тільки штатні співробітники, яких наразі в Україні працює близько 800. За потреби ми залучаємо волонтерів Українського Червоного Хреста. Дуже складно підрахувати точні обсяги допомоги.

Наприклад, ми давно розпочали проекти з відновлення систем водопостачання, каналізації, теплопостачання.

Великі капітальні проекти здійснюються в Чернігові, а також Ірпінсько-Бучанський агломерації. Це і відновлення теплотрас, водогонів, донації ремонтної техніки, тощо. Загалом понад 12 мільйонів людей отримали змогу користуватися безперебійним водопостачанням внаслідок подібних відновлювальних робіт.

Що стосується роздачі гуманітарної допомоги, то нею охоплено близько 50,000 людей.

Крім того, у кооперації з Міністерством соціальної політики України ми надаємо фінансову допомогу найбільш вразливим категоріям населення, які проживали станом на 24 лютого 2022 року у регіонах, яких охопив збройний конфлікт. Всі вони отримують впродовж 3 місяців грошову допомогу у розмірі 2500 грн. на місяць. Загальна сума такої допомоги складає близько 1 млрд гривень. Відповідальним за списки є Мінсоцполітики, ми виплачуємо гроші відповідно до списків, які вони нам передало. 10 000 людей було евакуйовано по безпечних проходах (так званих, «гуманітарних коридорах») з Сум, Бердянська, Маріуполя й передмість. Крім того, є допомога лікувальним закладам, робота з усунення мінної безпеки, реальні цифри можна буде повідомити за підсумками піврічної роботи, коли ми порахуємо ці дані.

Чи можна порівняти масштаби роботи Червоного хреста в Україні та інших країнах, охоплених війною? Бо звучать заяви, що ряд гуманітарних ініціатив переорієнтувалися на Україну?

До міри це відповідає дійсності. За обсягом бюджету, що планувався на цей рік, діяльність МКЧХ в Україні посідала 10 місце у світі серед усіх інших країн, де МКЧХ працює. Але після початку повномасштабного збройного конфлікту в України бюджет було збільшено з 70 до 250 мільйонів швейцарських франків.

Це вводить операційну діяльність в України у топ-3 найбільших операцій у світі поряд з Афганістаном і Сирією.

Червоний Хрест працював в Україні в 2014 році і надалі в "гарячих точках". Чим займалась організація і як змінилась її робота після 24 лютого?

Головною зміною стало збільшення території, на якій працює МКЧХ, та кількості людей, що потребують допомоги.

Якщо станом на початок 2022 року у нас було близько 900 справ з пошуку зниклих безвісти (переважно зниклих у 2014-2015 роках), то теперь таких тисячі.

Те саме стосується кількості шкіл, соціальних установ, лікувальних закладів, яких потрібна наша допомога. Набагато розширилася програма з відновлення житла, налагодження водо- і теплопостачання. Підходи МКЧХ визначаються нашим мандатом і чотирма Женевськими конвенціями, які регулюють правила війни. Але обсяг нашої допомоги в Україні збільшився в рази, порівняно з 2014-2022 рр.

Чи були у той час скандали, схожі на сьогоднішній? Наприклад, про вивезення людей з небезпечних зон на територію РФ?

Ми ніколи не займаємося переміщеннями людей за винятком організації безпечних виходів населення з районів, охоплених бойовими діями. Тому всі закиди щодо нашої участі у переміщеннях людей є неправдивою інформацією, вона не відповідає дійсності. МКЧХ – це нейтральна організація, що працює на території, де точиться збройний конфлікт, аби допомагати некомбатантам, що страждають внаслідок бойових дій. Звичайно, що у таких умовах ми часто стикаємося з критикою, адже наша нейтральність далеко не всім до вподоби. Тому ми звикли працювати в умовах критики від сторін конфлікту.

Чи зустрічає організація схожі звинувачення в інших країнах, охоплених війною?

Так. Звинувачення бувають різними, але переважно вони пов’язані з принципом нейтральності і непідтримки жодної сторони конфлікту. З останнього можна пригадати критику, що МКЧХ дуже оперативно розгорнув програму допомоги Україні, на відміну від ситуації, коли в 1996 році армія Руанди вторглася на територію ДР Конго.

Звичайно, ми також аналізуємо власну роботу у тій чи іншій ситуації і намагаємося не повторювати тих помилок, які траплялися у попередніх конфліктах.

Ще один вид звинувачень стосуються відвідин затриманих у зв’язку з конфліктом, оскільки даний вид нашої діяльності є суто конфіденційним, і будь-які порушення, свідками яких ми стаємо, ми обговорюємо у конфіденційній формі з відповідальними особами. Так, наприклад, коли був скандал з порушенням прав затриманих у в’язниці Абу-Грейб в Іраку, він широко обговорювався у ЗМІ, і в ході цього виявилося, що ми знали про порушення, які мали місце у тюрмі Абу-Грейб, але публічно про них не заявляли. Були звинувачення, що оприлюднення цих фактів могло запобігти порушенням більше, ніж конфіденційні розмови з вимогами такі порушення припинити.

Чи планує організація якісь зміни у своїй роботі в Україні у зв'язку з критикою?

На це питання складно відповісти, бо воно доволі широке. Треба дивитися, про яку критику йдеться. Якщо говорити про наші підходи і принципи, зокрема конфіденційного діалогу зі сторонами конфлікту щодо повернення тіл загиблих комбатантів, відвідин затриманих у зв'язку з конфліктом, наша непідтримка жодної зі сторін конфлікту й фокус на допомозі цивільному населенню, що страждає внаслідок конфлікту, то це засадничі речі, які не можна змінити. Тому що вони обумовлюються міжнародний мандат МКЧХ і регулюють нашу діяльність в усьому світі. Але якісь підходи, можливо, будуть змінюватися задля більш ефективної допомоги населенню, що постраждало і страждає внаслідок конфлікту.