"Ближче до Бога" за гроші: як у Данії ховали в Середні віки

Учені вирішили перевірити, чи означає це, що людей із важкими і "соромними" хворобами - наприклад, проказою - ховали подалі, на менш престижних ділянках. Але результат виявився несподіваним: хворих часто ховали так само близько до церкви, як і решту.

Команда вивчила 939 скелетів дорослих із п'яти середньовічних кладовищ Данії - трьох міських і двох сільських. По кістках дослідники шукали сліди прокази (характерні зміни на обличчі, кистях і стопах) і туберкульозу (ураження кісток і суглобів, пов'язані з хронічною інфекцією).

Далі вчені склали карти цвинтарів і подивилися, де лежать люди з ознаками хвороб: у "дорогих" місцях біля церкви та монастиря чи на периферії. Загалом зв'язку між хворобою і "статусом могили" майже не знайшли - людей з проказою і туберкульозом не "видавлювали" на околицю.

Помітна відмінність виявилася тільки на одному міському цвинтарі в Рібі: на менш престижній ділянці частка людей із туберкульозом була вищою, ніж у похованнях біля церкви та монастиря. Дослідники вважають, що це може пояснюватися не "покаранням" за хворобу, а тим, що в різних частинах міста люди жили в різних умовах і заражалися по-різному.

Туберкульоз узагалі зустрічався часто, особливо в містах. Автори припускають: заможні люди могли жити краще і довше, тому встигали "дожити" до стадії, коли хвороба залишає сліди на кістках - і їх потім знаходять археологи.