Археологи виявили гігантський давньоримський маслозавод
У регіоні Кассерін на заході Тунісу археологи виявили одну з найбільш вражаючих пам'яток римської сільської промисловості: найбільшу в Тунісі і другу за розмірами в усій Римській імперії олійницю з переробки оливок.
Міжнародна експедиція під керівництвом Університету Ка' Фоскарі (Венеція) веде розкопки в районі давньоримського міста Цилліум, недалеко від сучасного кордону з Алжиром, повідомляє Phys.org.
Основна увага приділена масивним виробничим комплексам, пов'язаним із виготовленням оливкової олії, включно з двома торкуляріями - спеціалізованими приміщеннями для пресування оливок.
З 2025 року в роботах бере участь професор Луїджі Сперті, заступник директора департаменту гуманітарних наук і керівник Археологічного центру CESAV при Ка' Фоскарі. Експедиція досліджує дві стародавні оливкові садиби в масиві Джебель Семмама.
Ландшафт тут представлений високими степами з континентальним кліматом: значні перепади температур, скромні опади, що збираються в колодязі. Саме такі умови були ідеальні для вирощування олив - ключового ресурсу економіки римської Африки, завдяки якому територія нинішнього Тунісу стала головним постачальником олії в Рим.
Це прикордонна зона провінції Африка Про консуларіс, де раніше жили племена мусуламіїв нумідійського походження. Регіон слугував місцем торгівлі та контактів між римською адміністрацією, ветеранами-колоністами і місцевим населенням. За даними розкопок, комплекси функціонували приблизно з III по VI століття н.е.
Один із ключових об'єктів - поселення Хеншир ель Бегар, ототожнюване з античним Saltus Beguensis, центром великого сільського маєтку в окрузі Бегуа. У II столітті н.е. ці землі належали знатному римлянину Луцилію Африкану (vir clarissimus).
Поселення відоме за латинським написом (CIL VIII, 1193 і 2358), у якому наводиться сенатська постанова 138 року н.е. - вона дозволяла проводити тут двомісячні ярмарки, які відігравали важливу роль у соціально-політичному та релігійному житті регіону.
Сам комплекс займає близько 33 гектарів і ділиться на два сектори - Hr Begar 1 і Hr Begar 2. Кожен оснащений оливковими пресами, басейном для збору води та кількома цистернами.
Hr Begar 1 містить найбільшу і вражаючу римську олійницю в Тунісі та другу за масштабом в усій імперії - монументальний торкулярій із дванадцятьма балковими пресами.
Hr Begar 2 зберігає другу установку з вісьмома пресами того ж типу.
Ці споруди працювали впродовж кількох століть, з III до VI століття, що свідчить про тривале і стійке виробництво. Навколо розташовувався сільський вік, де жили колоністи і, ймовірно, частина місцевого населення. На поверхні знайдено безліч кам'яних жорен і млинового каміння - це свідчить про комбіноване виробництво зерна й олії та показує подвійне аграрне призначення маєтку.
Нещодавні геофізичні дослідження з використанням георадара виявили щільну мережу житлових будівель і доріг, вказуючи на складне і добре організоване планування сільського простору.
Археологічна місія стала результатом міжнародної наукової співпраці, започаткованої 2023 року з ініціативи професорки Саміри Сехілі (Université La Manouba, Туніс) і професорки Фабіоли Сальседо Гарсес (Universidad Complutense de Madrid, Іспанія).
З 2025 року професор Сперті з Ка' Фоскарі виступає співдиректором проєкту за інституційної підтримки Міністерства закордонних справ і міжнародного співробітництва Італії. Цей статус підсилює наукове партнерство і створює нові можливості для спільних досліджень Тунісу, Іспанії та Італії, особливо в галузі археології виробництва, що набирає силу, - зокрема, оливкової олії, яка досі залишається ключовим елементом середземноморської цивілізації.
У культурних шарах від Нового часу до візантійського періоду виявлено цінні знахідки: оздоблений мідно-латунний браслет, снаряд із білого вапняку та фрагменти архітектурного декору, серед них - частина римського пресу, вдруге використана у візантійській стіні.
"Ця місія дає безпрецедентне уявлення про аграрну та соціально-економічну організацію прикордонних регіонів римської Африки", - зазначає професор Сперті.
За його словами, оливкова олія для стародавніх римлян була незамінним продуктом: її використовували не тільки в кулінарії, а й для догляду за тілом, у спорті та медицині, а низькосортна олія йшла як паливо для освітлення.
"Розкриваючи на такому масштабі процеси виробництва, торгівлі та транспортування цього продукту, ми отримуємо унікальну можливість поєднати фундаментальні дослідження, популяризацію спадщини та елементи економічного розвитку, ще раз підтверджуючи значущість археології як сильної сторони нашого університету", - наголошує вчений, як повідомляє Ca' Foscari University of Venice.