Археологи переглянули образ "євнухів" стародавньої Месопотамії

В одній із перших цивілізацій світу - стародавній Месопотамії - люди з небінарною та мінливою ґендерною ідентичністю обіймали високі релігійні та політичні посади.

Про це свідчать клинописні тексти та археологічні знахідки віком понад 4,5 тисячі років, пише The Conversation.

Сучасні дослідження показують, що такі люди не були маргіналізовані, як це часто відбувалося в пізніші епохи. Навпаки, їхню гендерну неоднозначність розглядали як джерело особливої сили і довіри, що давало змогу посідати ключові позиції при дворі і в культах головних богів.

Месопотамія розташовувалася на території сучасного Іраку, а також частин Сирії, Туреччини та Ірану - між річками Тигр і Євфрат. Тут послідовно розвивалися шумерська, аккадська, ассірійська і вавилонська культури, що залишили велику письмову спадщину.

Однією з таких соціальних груп були ассінну - служителі богині Іштар (Інанни), покровительки любові, війни, влади і родючості. Вони брали участь у релігійних ритуалах, доглядали за храмами і, згідно з віруваннями, володіли цілющими і магічними здібностями. У клинописних текстах ассінну описуються як люди, чия гендерна природа була змінена самою богинею, здатною "перетворювати чоловіка на жінку і жінку на чоловіка".

Ранні дослідники часто називали ассінну євнухами або храмовими повіями, проте сучасні вчені зазначають, що цим трактуванням бракує доказів. Джерела показують, що ассінну могли бути як чоловіками, так і жінками, і свідомо виходили за рамки жорсткого гендерного поділу.

Іншою впливовою групою були ша-реші - найближчі придворні ассірійських і вавилонських царів. Їх традиційно перекладали як "євнухів", проте в месопотамських текстах такого терміна не існувало. Ша-реші були довіреними особами правителя, обіймали високі адміністративні та військові пости й нерідко командували військами.

Джерела вказують на їхню гендерну особливість: ша-реші зображували без бороди - важливого символу мужності в Месопотамії - і вважали безплідними. При цьому вони носили одяг знаті й мали владу нарівні з іншими представниками еліти. Їм довіряли охорону гаремів, доступ до яких був суворо обмежений, а після військових перемог вони могли отримувати землі та керувати завойованими територіями.

На думку дослідників, саме здатність виходити за межі звичних гендерних ролей давала змогу ассінну і ша-реші займати унікальне становище між сакральним і мирським, між правителем і підданими.

Автори підкреслюють, що ці приклади спростовують поширене уявлення про гендерне розмаїття як про "сучасне явище" і показують, що в стародавніх суспільствах воно могло бути основою авторитету і влади.