Хитрий план Путіна здувся

  1. Главная
  2. Архив
  3. Оккупация
  4. Хитрий план Путіна здувся
14:52, 23.02.17
Дмитро Орєшкін, Новое время

Вікно можливостей в американо-російських відносинах, намальоване в їхній бурхливій уяві РФ, закрилося, не встигнувши відчинитися

Черговий Хитрий План Путіна — цього разу з американськими виборами — здувся. Зливання через незалежну інформаційну прокладку «Вікілікс» про сумнівне використання Гілларі Клінтон особистої електронної пошти починалися з двох простих міркувань: дискредитувати її перед виборами — раз. Потім, коли вона все-таки виграє (у чому мало хто сумнівався), дискредитувати саму процедуру разом з «їхньою хваленою демократією» — два. План несподівано виявився перевиконаним: Трамп взяв, та й переміг. «Хвалена демократія» продемонструвала спроможність, у зв'язку з чим у ТВ-шарманці довелося терміново міняти платівку. Кремлівські стратеги пережили бурхливу, але швидкоплинну ейфорію. Лише подивіться: вони здатні впливати навіть на підсумки американських виборів! Так, клінтонські зливання зіграли свою роль — хоча важко сказати, наскільки значущу: Гілларі і так занадто багатьох дратувала.

Другий привід для захоплення: Трамп, знаючи про участь Кремля та побоюючись розголосу, буде більш охочим щодо питань про санкції. Вербанули пацана!

На жаль, компромат ефективний, лише поки лежить у теці і про нього знають тільки його господар та об'єкт шантажу. «Тримай кулю в дулі», — вчив генералісимус Суворов. На жаль для Трампа та кремлівських стратегів, їхня хвалена демократія, включно з незалежною пресою, судами та опозицією, і тут спрацювала краще, ніж передбачалося. Дані про втручання російських спецслужб разом з даними про кремлівське досьє спливли на поверхню, і компроматна куля даремно викотилася з дула. Гірше того, ситуація розвернулася на 180 градусів: тепер Трамп, щоб довести незалежність від Кремля і зберегти лице, змушений демонструвати більш жорстку, аніж при Обамі, позицію. Але рейтинг все одно впав до рівня, небаченого для новообраних президентів. Зазвичай перші півроку-рік новий начальник має підвищені показники популярності — рейтинг надії. Через розкриті маніпуляції президент Трамп позбувся цієї тихої радості — велике спасибі розумним луб'янським стратегам з їхнім Хитрим Планом.

Міжнародний престиж Росії в черговий раз впав — виявляється, ще було куди. До того ж спливають сюжети про переворот у Чорногорії, втручання у французькі вибори, наближається публікація доповіді щодо збитого на Донбасі «Боїнга». Безмежно віддані депутати тікають у Литву. Ну, або в Україну. Лише встигай обертатися. Тут навіть такий загартований професіонал, як Чуркін, може надірватися — наші щирі співчуття. На Батьківщині диванні шанувальники Хитрих Путінських Планів теж потроху занурюються у стан когнітивного дисонансу (в перекладі — з чужого похмілля голова болить), хоча намагаються не давати це взнаки і тримати хвіст морквиною. В їхній уяві це значить грубіянити ще нахабніше та затятіше. Що ж, побажаємо їм нових успіхів. Треба тільки мати на увазі, що разом з хвостом є ще і ніс; тримати і те й інше вище рівня води все важче. Особливо коли загрузли всі чотири лапи.

Вікно можливостей в американо-російських відносинах, намальоване в їхній бурхливій уяві, закрилося, не встигнувши відчинитися. Це різко змінює ситуацію. В надії на завербованого Трампа Кремль протягом двох-трьох місяців намагався демонструвати респектабельність — щоб не злякати м'ясистого журавля в небі заради звичних рукоблудних втіх з патріотичними синичками. На жаль, намальований у комірчині татуся Карла журавель (стерх, чи що?) вилетів через намальоване вікно і зник за намальованим горизонтом. Безповоротно, як зображене тією ж шкідливою рукою світле комуністичне майбутнє. Втрачати вже нічого, соромитися теж.

...Але коридор помітно звузився і стінка, якою він закінчується, наблизилася.

Замість проваленого Хитрого американського плану доводиться тішити населення менш свіжим, але теж Хитрим планом новоросійським. Зовсім нещодавно Дмитро Пєсков говорив про неможливість визнання особливих прав мешканців ДНР і ЛНР, оскільки це суперечить мінським домовленостям. І місяця не минуло — і ось, будь ласка: Володимир Путін підписує документ про паспорти. Пан Пєсков, звісна річ, пояснює, що це суто гуманітарний акт, який мінським домовленостям анітрохи не суперечить.

Картинка чудова за всіма параметрами. Оригінальність підходу, по-перше, полягає в тому, що документи офіційно визнані, а республіки, які їх видали, — ні. Такого у світі, здається, ще не бувало; у В.В. Путіна історичний пріоритет. По-друге, зайвий раз показана віртуальність Хитрих Планів: жителям Донбасу користь від нових паспортів суто символічна. Через рецесію потреби в нових робочих руках у Росії немає. Справжніх переваг з точки зору пошуку роботи (а це зараз для людей головне) паспорти не дають. Залишається відчувати почуття глибокого духовного задоволення. По-третє, очевидна половинчастість: визнати самопроголошені республіки і таким чином підставитися під новий цикл санкцій у Кремлі не готові. Жителям ЛНР-ДНР пропонують милуватися новими бордовими книжками і, можливо, класти їх вранці на бутерброд. Але ненадовго — щоб не замастити. Приблизно, як у Придністров'ї чи Абхазії.

Щоправда, відкривається юридична перспектива для отримання зайвих трьох-чотирьох мільйонів голосів за В.В. Путіна на президентських виборах: залишилося зробити ще один маленький крок і визнати ці паспорти придатними для голосування. Цікаво, чи ризикнуть у Кремлі на таке? Втрачати все одно нічого, а спокуса велика: ніхто, крім Плотницького та Захарченка, проконтролювати реальне число виборців і результати «волевиявлення» не зможе. А ці два персонажі свою справу знають — не гірше від Рамзана Кадирова. Скільки треба, стільки й намалюють.

На жаль, це все знову виграші з числа небесних. Що ж стосується практики, то нескладно передбачити загострення ситуації всередині Союзної держави Росії і Білорусі — яка сама по собі теж дуже віртуальна. Справжній Лукашенко, заклопотаний своїм нинішнім суверенітетом, паспорти визнавати відмовляється. І як тепер бути з кордоном? Якщо людина з документом ДНР приїжджає в Росію, то, за законами Союзної держави, вона має право вільно пересуватися і по Білорусі теж. Але де-факто вона там нелегал! Отже, доведеться посилювати прикордонний контроль. Хоча кордон, якщо вірити ТБ-казкарям, давно мав би взагалі зникнути. Адже брати! Діди воювали, все таке... Насправді ж віртуальний хвіст (або ніс?), піднятий на Донбасі, веде до цілком матеріальних труднощів для громадян РФ і РБ на протилежному кінці єдиного, неподільного і могутнього братнього простору. До болю знайома траєкторія Совка.

Звичка малювати Хитрі переможні плани, які накачують патріотичний рейтинг, у реальності призводить лише до подальшої ізоляції, погіршення відносин з сусідами (Україна, Грузія, Молдова, країни Балтії — тепер на черзі і Білорусь), економічного відставання і розколу того самого «русского мира», заради якого все ніби і замислювалося. Це логічно і неминуче для совкового реваншу, який ми дружно переживаємо. Совок теж існував головним чином у пропагандистських небесах. Саме там під керівництвом Партії і Уряду він впевненою ходою йшов від перемоги до перемоги. На виборах демонстрував непорушну загальнонародну підтримку блоку комуністів і безпартійних, привертав до себе помисли всіх людей доброї волі і давав нищівну відсіч їхній хваленій демократії — до того ж перманентно зануреній у загальну кризу капіталізму.

Поки раптом — ах! — не розвалився від випадкової зустрічі з приземленою дійсністю. Дуже боляче вдарившись, і не тільки носом і хвостом, але й усіма іншими частинами організму. Тільки переможний мозок зберігся недоторканним.

Напевно, тому що відлитий із сталінського віртуального чавуну.

Новости по теме

Популярные новости

Новости о войне

Последние новости