Ультраправе насилля. Українські журналісти закликали називати речі своїми іменами

У зв'язку з трагічною подією 24 червня, коли група молодиків напала на ромський табір і зарізала людину,Громадське виступило з редакційною заявою, у якій закликало чітко називати ксенофобські акції та ультраправе насилля своїми іменами.

Убитий – ромський юнак. Його звали Давид Пап. Йому було 23 роки. Ми розповідаємо цю новину, як і десятки інших ЗМІ. Ми також додаємо інформацію, яка передувала вбивству: «нагадаємо, 22 квітня 2018-го члени праворадикальної організації С14 розібрали та спалили табір ромів на Лисій горі в Києві» та «7 червня представники «Національних дружин» заявили про розгін поселення ромів у Голосіївському парку Києва і поставили їм ультиматум». Можна додати і ще ширший контекст: тоді-то й там-то група дата/місце праворадикалів напала на представників ЛГБТ/ феміністок/ зірвала показ фільму/ виставку / презентацію книги/ дискусії. Або іще ширший: оголосила когось зрадником/сепаратистом/ недостатнім патріотом/ недостатньо жіночним/мужнім, одним словом — недостатнім українцем. Що це за новини? Хто їх створює? І як про них розповідаємо ми, українські медіа?, - пише редакція.

Як зазначається, за останній час було зроблено багатьох матеріалів на тему толерантності. Однак в них "хто вказав на те, що ультраправі групи висловлюють не богом дані і конституцією захищені погляди на світобудову та державний устрій, а прямо і відкрито закликають до насильства? Хто нагадав про відповідальність за це? А любителям історичних екскурсів — про те, до яких наслідків це призводить? Хто назвав мову ворожнечі і ненависті своїми іменами, не маніпулюючи поняттями «свобода слова» та «демократія»? Власне, хто з нас розуміє, що таке ця демократія?

Чотири роки ми живемо в умовах інформаційної війни, яка народилася із розмивання меж між правдою і брехнею, яка руйнувала поняття державних інституцій, обіцяючи ефемерне «народовладдя» та інший «безмежний референдум». Але ми чогось таки навчилися як суспільство, щось уберегли, а щось побудували наново. Армія, волонтери та й Суспільне мовлення — всі, хто щось уміють і дуже хочуть щось робити в цій країні давно пішли з Майданів і впряглися у побудову інституцій. Але ж чи не ми самі — українські медіа продовжуємо сором'язливо ховати очі від реалій ультраправого насильства? Чи не ми між собою — приватно і публічно повторюємо мантру: «Це кремлівський фейк» — так, ніби це Кремль виставляє нам поріг професійної чутливості, то хіба Кремль завтра не створить ще якогось фейку? Або кажемо, що праві рухи — радикальні, але справжні патріоти, та запевняємо, що якби не вони, Україна б уже чотири роки існувала під контролем Російської Федерації, - йдеться в заяві.

Журналісти запитують, чи не ми самі продовжуємо загравати з тими, хто ходить на дискусії та кінопокази з битами, ножами та газовими балончиками, надаючи майданчик нападнику поряд із жертвою?

Чи не ми продовжуємо підміняти поняття консерватизму та відвертого людоненависництва? Кожен консерватор, як і кожен ліберал має у своїх руках законні інструменти для відстоювання своїх політичних поглядів. Хіба і не за ці інструменти і права ми воюємо, зокрема, на сході. Адже для того, щоб конкурувати ідеями не потрібні ані кийки, ані газові балончики, ані ножі. Ми, українські медіа, перестали називати речі своїми іменами. А може ніколи й не робили цього. Якщо це так, то час — саме зараз. Учора у Львові вбили молодого ромського чоловіка. Попередня інформація слідства — неповнолітніми молодиками з ультраправої групи. Так само, як і поліція, що підміняє злочини на ґрунті ненависті «хуліганкою», не розслідує їх, не знаходить тих, хто це вчинив навіть, якщо їхні обличчя видно на відео, ми, українські медіа, не викриваючи ненависть, нетерпимість, брехню і маніпуляції теж несемо відповідальність за це вбивство. Як ми далі розповідатимемо цю історію?, - пише Громадське.

У свою чергу львівські активісти з організації "Чорний Стяг" стверджують, що нападники на ромів пов'язані з "Національним корпусом". Як повідомлялось, вчора у Києві пройшов марш на захист мирних зібрань та проти правого насилля.