Вулканічний покрив допоміг оцінити швидкість росту Анд 22 млн років тому

Геологи використовували потужний шар вулканічних порід у північній частині Чилі як зліпок стародавнього рельєфу. За їхніми оцінками, до великого виверження 21,9 млн років тому породи на західному схилі Центральних Анд піднімалися зі швидкістю менше 0,26 км за мільйон років.

Результат отримано не шляхом безпосереднього спостереження за похованою поверхнею, а шляхом моделювання. Дослідження Байрона Адамса (Byron A. Adams) та його колег опубліковано в рецензованому журналі Science Advances.

Деталі

Автори дослідили ігнімбріт Кардонес — затверділі відкладення гарячих потоків попелу, уламків і газу, пов’язаних із кальдерою Лаука. Цей покрив сформувався в ранньому міоцені, поширився на величезній території й місцями сягає кілометра в товщину.

Поверхня великих ігнімбритових покривів зазвичай полога. Дослідники змоделювали сотні варіантів рельєфу, який міг існувати до виверження, враховуючи дію річок та взаємозв’язок між крутизною русел, ухилом поверхні та швидкістю підйому порід. Під спостережуваним покривом могли розміститися лише порівняно пологі передгір’я без надто глибоких долин.

З цього команда визначила верхню межу швидкості підйому порід — менше 0,26 км за мільйон років, тобто приблизно 2,5 см за століття. Швидше підняття, згідно з моделлю, створило б крутий і сильно розчленований рельєф, несумісний з геометрією збереженого ігнімбриту. Ця оцінка узгоджується з незалежними термохронологічними та геотермобарометричними даними.

Чому це важливо

Робота підтверджує гіпотезу про поступове підняття цієї частини Анд протягом десятків мільйонів років, а не лише про різке підняття за останні 6–10 млн років. Цей метод може доповнити мінеральні «годинники»: форма вулканічного покриву зберігає інформацію про рельєф за тривалий період до виверження.

Однак висновок стосується ігнімбриту Кардонес та західного схилу Центральних Анд, а не автоматично всієї гірської системи. Швидкість підйому порід також не дорівнює безпосередньо зміні висоти поверхні: на неї впливають ерозія та інші процеси.

Є й методичне обмеження: похований ландшафт недоступний для безпосереднього вимірювання, тому його форму відтворили в рамках моделі річкової ерозії. Крім того, великі ігнімбрити самі по собі переважно зберігають більш пологий рельєф. Результат обмежує допустиму швидкість підйому та підтверджує одну з версій історії Анд, але остаточно не вирішує суперечку.

Джерело

Наукова стаття: Byron A. Adams, Frances J. Cooper, Clementine Walsh, Katharine V. Cashman, «Landscapes buried beneath large-volume ignimbrites reveal preeruptive uplift rates», Science Advances, 11 вересня 2026 року. DOI: 10.1126/sciadv.aee5374.

Офіційне повідомлення Університетського коледжу Лондона: Giant volcanic blanket reveals hidden ‘Pompeii’ of Andean landscapes. Джерело новини: Phys.org.