Вчені з’ясували, які змії здаються людям страшними, красивими та огидними

Страх перед змією залежить не лише від того, наскільки вона насправді небезпечна. Форма тіла та інші візуальні особливості тварини впливають на те, чи сприймають люди її як страшну, огидну чи, навпаки, привабливу.

До такого висновку дійшли дослідники Університету Авейру та Університету Бразиліа. Робота опублікована в журналі Proceedings of the Royal Society B. Автори досліджували вже не здатність людини швидко помітити змію, а емоційну оцінку тварини після того, як вона опинилася в полі зору.

Деталі

В онлайн-дослідженні взяли участь 377 мешканців Бразилії та Португалії віком від 18 до 74 років. Їм показували 92 фотографії різних змій. До набору спеціально додали й кілька витягнутих безногих рептилій, зовні дуже схожих на змій, хоча біологічно вони до них не належать.

Фотографії були взяті з проєкту Reptiles of Ecuador і демонструвалися на нейтральному білому тлі, щоб навколишнє середовище якомога менше впливало на оцінки.

Для кожного зображення учасники оцінювали страх, огиду, красу, емоційне забарвлення, рівень збудження та передбачуваний розмір тварини. Дослідники також запитували про загальний страх перед зміями, попередні зустрічі з ними та досвід перебування на природі.

Після аналізу оцінок виокремилися три чіткі групи зображень. Одна була пов’язана насамперед зі страхом, друга — з позитивними враженнями, третя — з огидою.

Гадюки та кілька видів удавів частіше потрапляли до групи, пов’язаної з сильнішим страхом і збудженням. Низка струнких представників родин Colubridae та Dipsadidae сприймалася більш позитивно. Невеликі риючі змії та деякі схожі на змій безногі рептилії частіше викликали огиду.

При цьому емоційні оцінки не збігалися безпосередньо з реальною небезпекою виду. За інтерпретацією авторів, зовнішні ознаки можуть діяти як своєрідна візуальна евристика загрози: людина швидко оцінює потенційну небезпеку за зовнішнім виглядом тварини, навіть якщо нічого не знає про її отруйність.

Але однією лише морфологією реакції це пояснити не можна. Інтенсивність страху також була пов’язана з попередніми зустрічами зі зміями та загальним рівнем страху перед ними. Більш часте перебування в природному середовищі корелювало з меншим самооціненим страхом.

Чому це важливо

Дослідження показує, що людську реакцію на змій не можна звести до універсального вродженого страху. Сприйняття формується у взаємодії візуальних ознак тварини та індивідуального досвіду людини.

Страх і відраза при цьому виявилися різними реакціями. Тварина, яка здається небезпечною або неприємною, не обов’язково сприймається як неприваблива. І навпаки, естетична привабливість змії не виключає відчуття загрози.

Автори вважають, що така система оцінки могла бути корисною з еволюційної точки зору: за умови потенційно високої ціни помилки безпечніше сприйняти нешкідливу тварину за небезпечну, ніж не розпізнати справжню загрозу. Однак це інтерпретація результатів, а не прямий доказ еволюційного походження реакції.

Є й інші обмеження. Дослідження проводилося онлайн лише серед учасників із двох країн, а оцінки ґрунтувалися на фотографіях, а не на зустрічах із живими тваринами. Крім того, виявлений зв’язок між контактом із природою та меншим страхом є кореляцією: дослідження не доводить, що саме перебування на природі зменшує страх перед зміями.

На наступному етапі дослідники хочуть окремо перевірити вплив форми тіла, луски, текстури та візерунка, а також використовувати відстеження рухів очей та ЕЕГ, щоб зрозуміти, на якому етапі зорового сприйняття виникає емоційна реакція.

Джерело

Phys.org: «Зовнішній вигляд змій пов’язаний із тим, наскільки страшними чи привабливими їх вважають люди», 30 вересня 2026 року.

Luiz Biondi et al. «From fascination to fear and disgust: cross-cultural assessment of emotional and aesthetic responses to snake imagery», Proceedings of the Royal Society B, 2026. DOI: 10.1098/rspb.2026.1328.