Пошук

Українські медсестри вийдуть на протест. Що їх не влаштовує та чого вимагатимуть

Голос правди медицини. Інтерв’ю з медсестрою Ніною Козловською  | Фото: politkrytyka.org
Читать на русском

12 травня в центрі Києва до Дня медсестри відбудеться акція медиків. Вони вимагатимуть гідних зарплат та умов праці, адекватних розслідувань випадків зараження COVID-19 на роботі та виплат належних надбавок. Захід заплановано на 11:00 під Міністерством охорони здоров'я.

Протест організовує Рух «Будь як Ніна» - унікальне для України явище, коли завдяки одному опублікованому у Facebook відео об’єднались майже 70 тисяч медиків.

Авторкою доленосного посту є Ніна Козловська – медсестра з Київщини, яка самостійно виховує сина. Тепер вона стала обличчям та головною спікеркою протестного руху.

Соцпортал розпитав Ніну про те, як на бойових медсестер реагує влада, чого вони вимагають та з якими ризиками зіштовхуються.

Як одне відео мобілізувало десятки тисяч медиків

Завжди думалось, що нас будуть цінувати в країні. Але весь час наша зарплата була низькою, а навантаження з кожним роком все більше.

Я працювала акушеркою на Хмельниччині. Потім в неврологічному відділенні лікарні в Боярці (Київська область, - ред.). Мене туди з руками і з ногами взяли. Потім я вже зрозуміла, що це, мабуть, одне з найважчих відділень, там завжди важкі люди, з інсультами, паралізовані, помирає багато, на жаль. Дівчата не витримували, не так фізично, як психологічно.

І так одного вечора, після чергування, пам’ятаю, написала свій перший допис, що пора нам заявити про себе. Скільки ми будемо оце терпіти, що на нас ніхто не звертає уваги? Я просто поділилася своєю біллю, відчуттями, станом. І, чесно скажу, не думала, що за півтори доби буде в мене стільки репостів і відгуків. Тоді я зрозуміла, що те ж саме відчувають дуже багато тисяч медиків. На 99% проблеми у нас у всіх однакові. І так недумано-негадано почалася моя активність.

Як ніби голос правди медицини, який не побоялась подати, заговорити про проблеми перша.

Ми з колегою Галею Нікітюк, яка зараз працює за кордоном, створили групу. І так почали знайомитись одні з одними, дружити. Тоді створився наш рух. Почали приєднуватися дівчата, Оксана Слободян, дякую, що вона теж така активна, Яна Демчук теж. Рада дуже, що це ж по всій Україні, звідусіль відгукнулися. І не тільки ж медсестри, а й санітарочки й лікарі.

В 2019 році в грудні ми провели першу акцію. Виступали проти медреформи або хотіли, щоб вона була хоча би переглянута медичною спільнотою, бо ми зрозуміли, що нас чекає те, що зараз уже є, що відчувається.

Чому не влаштовує медична реформа

Зараз запровадили реформу Уляни Супрун. І бачимо, що страждаємо і ми, і пацієнти. Нам хочеться, щоб праця медиків цінилась, щоб зарплати були гідні. І разом з тим, щоб медицина була доступною і для простих людей. Бо не всі в нас багаті і можуть лікуватися в приватних клініках. А, на жаль, зараз робиться все для того, щоб державні медичні установи знищувалися, закривалися, а відкривалися приватні. Хоча є і сперечання, є і люди, які підтримують ці реформи, говорять, що якби Супрун була, можливо вона б довела їх до кінця, а там по-іншому. Але, на жаль, ми бачимо те, що бачимо. В нашому Русі всі проти перетворень державних лікарень на Комунальні некомерційні підприємства (один з ключових моментів медреформи, який дозволяє лікарням легалізувати платні послуги та встановлювати зарплати персоналу в залежності від отриманих коштів, - ред.), коли все вирішує на місцях директор.

Я вважаю, що це несправедливо. Медицина – це не бізнес і освіта у всіх медиків однакова.

Українські медсестри вийдуть на протест. Що їх не влаштовує та чого вимагатимуть

І чому коли одна лікарня зможе заробити собі якісь кошти і медики отримуватимуть трохи більшу зарплату, а в інших не зможе і медики там залишаться з мінімальною. Я вважаю, що має бути одна система і одна зарплата стабільна по всій Україні, а вже надбавки повинні вирішуватись на місцях. Але, звісно, гідна зарплата, а не як тепер по окладах 4 тис. Ми виступали за те, щоб у медсестри була хоча б 15-16 тисячі, у санітарочки 10-11, а в лікарів 20-25. А зараз через прив’язку Єдиної тарифної сітки до прожиткового мінімуму наші оклади менше мінімальної зарплати. І всі надбавки нам вираховують по цій сіточці, зрівнюють з мінімальною зарплатою. Скільки ми про це говорили, я старалась і депутатам, коли на телебаченні була, до міністра фінансів це донести. В мене таке бачення, що вони просто не розуміють, яка середня зарплата у медиків. Наскільки я зрозуміла, їм подають дані разом з приватними клініками. І виходить, що у нас по 9-10 тис. у медсестер. А у нас і близько таких грошей немає.

На що вистачає зарплати української медсестри

З зарплатою в 4-5 тисяч не можна орендувати ні квартири, ні житла. Я сама знаю, бо живу з дитиною, працюю в лікарні, то мушу брати будь-які підробітки, капання на дому, щоб сплатити за квартиру, а вже на все інше залишаються копійки. Ще добре, що батьки з села, що підтримують продуктами. І так живе більшість. Як один хто колись написав, що праця медсестри – це хобі, яке оплачує чоловік або сім’я. Люди готові віддавати душу і свою турботу про людей, але дуже прикро, що держава не цінить цього.

Багатенько медиків виїжджає. Звичайно, так буде, якщо людила в лікарні працює, тоді ще в АТБ на касі, і все рівно не може вижити.

Багато лікарів виїхали в Чехію працювати, в Польщу, в Німеччину. Дехто перекваліфікувався, здав екзамени, а дехто з медсестер стають сиділками, доглядальницями. Але одержують 800-1000 євро за місяць. Непогано. Що ж, кажуть, працювати за копійки, як потрібно і дітей на ноги поставити.

Також думаємо підняти питання, щоб повернути пенсію людям, коли пропрацювали на одному місці 25 років, має медичний стаж і право вийти на пенсію по вислузі. Тоді не було би такої несправедливості, що саме зараз таких людей скорочують, вони просто опиняються на вулиці. А так якісь хоча б нещасні 2 тисячі пенсії в людини були б і вона уже не залишилась без роботи і без ніякої копійки.

Українські медсестри вийдуть на протест. Що їх не влаштовує та чого вимагатимуть

Чим ризикують активні медики

Люди залякані на місцях, проти них починається булінг, якщо починають виступати. Більшість медиків пропрацювали 20-25 років, по пару років залишилось до пенсії, зрозуміло, що вони будуть мовчати. Біля Києва можна знайти якусь роботу, а по периферії людям просто нікуди буде піти.

Я публічно говорила про реформу, а коли почалась епідемія - що у нас лікар не має що одягнути в інфекційне відділення, масок немає. І нашій лікарні тоді дуже допомогли, організувалась у Боярці волонтерська група. Можна сказати, що на 80% нас забезпечили волонтери. Одна з лікарок теж про це зробила публікацію, і її визивав головний лікар, сварив. А мені подзвонили наші місцеві депутати і кажуть, чи знаю я, що наш директор подав в суд за образу честі і гідності. А тоді до нас в лікарню якраз з Верховної Ради приїжджав якийсь депутат. Я підійшла до директора і перед депутатом запитала: "Скажіть, чи правда, що Ви за те, що я захищаю нас, що ми не маємо елементарно масок, подали на мене в суд? За що, кажу? В чому я винна чи я неправду сказала? Він мені тоді перед депутатом сказав, щоб я йшла працювати. Нічим справа не закінчилась.

Але влітку, поки директор був у відпустці, я працювала в коронавірусних відділеннях, де можна було отримати істотну надбавку. Я цього не приховую, бо ці 200-300% мені, як матері одиночці, були потрібні. А потім він зрозумів, що я там працюю, і забрав в поліклініку, бо моє неврологічне відділення було на ремонті.

Хоча деякі дні через нестачу медперсоналу хворі на COVID-19 залишались самі, без медсестри.

Директор не хотів мені підписувати добровільні заяви на роботу в цих відділеннях. Помста була важливіше хворих.

Потім відкрилось моє відділення. Я думала, що я повернуся назад, 11 років пропрацювала. Але мене було наказано залишити в поліклініці. Я була здивована. Директор до себе завжди не допускав - то він зайнятий, то звертайтеся через секретарку. На жаль, до нього так і не потрапила. У поліклініці неможливо підробітку ніякої взяти, я просто тоді не проживу.

І мабуть, директор саме на те і розраховував, що я звільнюсь.

Прикро, що так сталося, працювала б і надалі в лікарні, хоч і важке було неврологічне відділення, але, Ви знаєте,звикаєш до людей, які там уже не перший раз лежать з хронічними хворобами. Хоч я вже і пішла в приватну клініку, але думаю продовжувати боротьбу за державну медицину, за медиків, за пацієнтів. Я ж не про себе думаю, а про всіх, хочеться щоб наше покоління дітей мало куди звернутися по меддопомогу.

Як на Рух “Будь як Ніна” реагує влада

Яке б навантаження на нас не було, нам говорять, що бюджету не вистачає на медицину. Хоча на все інше у них вистачає і мільйонів і мільярдів, а на нас, чомусь, ні.

Якось під час ефіру говорила з заступником міністра фінансів. Він не міг зрозуміти як це ми одержуємо 3800. Він не повірив, каже, що подзвонить нашому директору. А я кажу, зрозумійте, це по всіх таких лікарнях.

Те ж саме казала на ефірі Михайлу Радуцькому (голова Комітету Верховної Ради України з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування, - ред.). Тоді він пообіцяв, що збере всіх глав обласних департаментів охорони здоров'я у Києві і запросить нас як представників від Руху.

Але, на жаль, обіцяв, обіцяв і взагалі мене заблокував, бо я стала нагадувати коли ж та зустріч буде…

Але все рівно на нас трішки звертають увагу. Навіть коли ми пишемо запити до МОЗ. Наприклад, по невиплаті обіцяних доплат. Максим Степанов (міністр охорони здоров’я, - ред.) нещодавно виступив на брифінгу і сказав, що хто не одержує звертатися в МОЗ, він прийме міри обов’язково. Помічаємо, що наші звернення, наші дописи в Facebook читають. І є реакція.

Що у планах медсестринського руху

Хочемо створити профспілку. Свою, активну, з нас самих, щоб ми знали самі проблеми, щоб вирішували, не боялись, піднімали ці питання. У профспілки більше прав, вона може судитися, захищати нас, так як в інших країнах захищають медиків.

Там не сподобалось низькі зарплати або не заплатили, то профспілки організувалися на раз-два і всі вийшли дружно. Там уміють боротися за свої права. А в нас, на жаль, старі профспілки, вони.., ми взагалі не чуємо про них.

12 травня ми хочемо піти під Міністерство охорони здоров’я і плануємо запросити міністра Степанова, Радуцького, який обіцяв ще в 2019 році нам зарплати в $700.

Ми хочемо, щоб кожен виступив активіст чи представники із лікарні, які приїдуть. Хочемо, щоб послухали це і замміністри, і голова комітету. Питання в тім, чи вони прийдуть. Якщо не прийдуть, то ми підійдемо до них тоді.

Потрібно боротись, боротись і ще раз боротись. У мене теж колись були розчарування, коли людей не можеш підняти, то думаєш: “Боже, навіщо воно мені треба. Я одна, в мене і так проблем вистачає, а ще ця психологічне навантаження, ці стреси”. А потім на другий ранок просинаюсь і думаю: “А а комусь же треба це робити, щоб щось змінити. Якщо всі будемо мовчати, воно ніколи не зміниться.” І так з новими силами зранку думаю зовсім по іншому. Тому треба старатися об’єднатися, вийти на ще одну акцію. Чи показувати свою працю організаціями профспілок чи своїми з’їздами, своєю активною діяльністю, що ми щось робимо, що ми стараємось. Це будуть люди бачити, і будуть приєднуватися.

Всім говорю, що потрібно знати свої права, поважати себе і не мовчати, якщо бачиш несправедливість. Те, що прописано в Конституції, - на нашу користь.

Де взяти гроші на українську медицину
Топ

Де взяти гроші на українську медицину

17:17, 08.06.20
На межі можливого: як українські медики працюють в умовах COVID-19
Топ
Спецтема
(Не)доступне піклування держави

На межі можливого: як українські медики працюють в умовах COVID-19

12:12, 27.11.20
Читайте також:

Коментарі