Україні потрібно боротися за людей: чому міграційна політика стає питанням відновлення країни

На обговоренні попереднього варіанту "Стратегії державної міграційної політики України до 2035 року" від Офісу міграційної політики побував Соцпортал і виокремив ключові проблеми.

Міграція як питання виживання економіки

Україна входить у період, коли конкуренція за людей стає не менш важливою, ніж залучення інвестицій, зазначають експерти. Втрата трудового та інтелектуального потенціалу через російське вторгнення та подальшу міграцію для держави означає регіональні диспропорції та додаткові загрози для післявоєнної економіки. Якщо міграційні процеси залишаться стихійними, Україна може зіткнутися з ситуацією, коли відновлення територій, промисловості, соціальної сфери та інфраструктури буде обмежене не стільки грошима, скільки нестачею людей.

Водночас експерти підкреслили, що повернення українців не може бути результатом тиску або адміністративних обмежень. Люди повернуться, якщо побачать для себе безпечну, зрозумілу і гідну перспективу. Це означає наявність житла, роботи, доступу до соціальних послуг, освіти для дітей, медичної допомоги, визнання кваліфікацій і нормального контакту з державними інститутами. Однак під час обговорення підкреслювалося, як багато перешкод має Україна на цьому шляху.

Робота сама по собі не вирішує проблему інтеграції

Одна з центральних тем обговорення - зв'язок між потребами економіки та потребами людини. Україні дійсно може знадобитися додаткова робоча сила, але завдання держави і ринку - не просто "перемістити" людей туди, де є вакансії. Потрібно створити умови, за яких людина зможе жити і працювати стійко.

Ірина Майданик, старша наукова співробітниця Інституту демографії та досліджень якості життя імені М. В. Птухи, сформулювала цю проблему через протиріччя між логікою роботодавця і базовими потребами працівника.

Потреби людини та потреби економіки взаємодоповнюють одна одну. Людина має потребу працювати, щоб задовольняти свої потреби, а економіка має потребу в людях, - зазначила вона.

Але, за її словами, на певному етапі ці інтереси можуть розходитися, якщо роботодавець ставить одним із головних завдань мінімізацію видатків, насамперед на заробітну плату. Тоді виникає ситуація, за якої людина працює повний день, але все одно не може самостійно покрити базові потреби і потребує соціальної допомоги.

Це важливий сигнал для міграційної політики: працевлаштування саме по собі не означає інтеграцію. Якщо робота не дає людині стійкості, вона не виводить її з уразливого становища. Переселенцю потрібна не тільки вакансія, а й житло, транспорт, доступ до медицини, школа для дитини, соціальні послуги та можливість будувати життя в новій громаді не тимчасово, а на роки.

ВПО на ринку праці: вразливість, експлуатація та роль контролю

За словами представниці Державної служби України з питань праці Олени Коновалової, державний контроль має забезпечувати оформлення трудових відносин і здорові умови праці.

Вона наголосила, що ці гарантії мають діяти для всіх працівників, але переміщені особи особливо вразливі. Причина - вимушене переселення, стрес, відсутність стабільності та слабша переговорна позиція під час працевлаштування.

Коли людина перебуває під тривалим впливом стресу, вона може не розуміти всіх ризиків, - пояснила Коновалова.

У таких умовах пропозиція "попрацювати без оформлення, а потім подивимося" стає не просто порушенням трудового законодавства. Це може бути першим кроком до експлуатації. Коновалова нагадала, що під час міграції - не тільки в Україні, а в будь-якій країні - зростають ризики примусової праці, трудової експлуатації та навіть торгівлі людьми.

Серед інструментів, які може використовувати держава, вона назвала ризик-орієнтований підхід. Його суть - не перевіряти всіх роботодавців однаково, а виявляти тих, у кого вища ймовірність порушень. Наприклад, якщо обсяг робіт не може бути виконаний тією кількістю людей, які офіційно оформлені на підприємстві, це може вказувати на використання незадекларованої праці.

Ще один інструмент - інформаційні візити інспекторів до роботодавців. Це не загальні вебінари і не публікації для всіх, а прямий контакт із конкретним роботодавцем. Інспектор бачить реальні умови і пояснює, що потрібно виправити: оформити працівників, забезпечити спецодяг, дотримуватися вихідних, запобігати мобінгу та дискримінації.

За словами Коновалової, такі візити можуть бути ефективнішими за формальні перевірки, бо роботодавець розуміє: наступний візит може бути вже не інформаційним.

Профспілки як посередники між працівником і роботодавцем

Представник профспілки "Профтбуд" Олег Борисов наголосив, що профспілки можуть бути посередниками між працівником і роботодавцем, допомагати ВПО з консультаціями, трудовими договорами, адаптацією на нових робочих місцях і захистом прав.

Ми все-таки відіграємо ключову роль в інтеграції ВПО, тому що забезпечуємо захист їхніх трудових прав, - сказав Борисов.

За його словами, переселенці - це люди, які постраждали від війни сильніше за багатьох інших, тому їм потрібен не тільки формальний захист, а й практична підтримка. Особливо гостро стоїть питання житла.

Борисов підкреслив, що житлова проблема для ВПО фактично не вирішена в необхідному обсязі. Він навів приклад, як профспілки допомагають людям здобувати мікрон навички в будівельній сфері, щоб вони могли ремонтувати житло, яке орендують або купують. Це показує, наскільки конкретними є бар'єри інтеграції: людині потрібна не абстрактна підтримка, а можливість облаштувати повсякденне життя.

Якою має бути інтеграція ВПО

Ксенія Гец, адвокатка та представниця благодійного фонду "Право на захист", пов'язала інтеграцію ВПО з демографічною стійкістю України. За її словами, якщо держава не створить умов для внутрішньо переміщених осіб усередині країни, це може стимулювати подальший виїзд українців за кордон.

Вона також звернула увагу на виклик, який може виникнути після припинення тимчасового захисту для українців за кордоном, і наголосила, що цей фактор має бути відображений у стратегічному плануванні.

Окремо Гец порушила питання жителів тимчасово окупованих територій. За її словами, Україна не повинна випускати з поля зору мільйони громадян, які залишаються в окупації.

Це демографічний потенціал, який Україна системно упускає і не враховує, - наголосила вона.

Гец також попередила про ризик конкуренції між різними групами постраждалого населення. Українці за кордоном, ВПО і жителі тимчасово окупованих територій не повинні протиставлятися один одному. Якщо державна політика створюватиме відчуття, що одна група отримує пріоритет за рахунок іншої, це може руйнувати соціальну згуртованість.

Бідність як причина повернення в небезпечні регіони

Зі свого боку заступниця директора Інституту економіки промисловості НАН України Ольга Новікова нагадала, що після 2014 року існувало профільне міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Зараз, коли кількість ВПО значно більша, окремого міністерства немає, а це створює проблему адресності та відповідальності.

Найболючіше питання, за її словами, - повернення ВПО на окуповані території або в зони активних бойових дій. Причини такого повернення вона назвала прямо: бідність, неможливість платити за оренду житла і відсутність роботи.

Це найбільший провал нашої інтеграційної політики. Головна причина повернення - бідність, неможливість платити за орендоване житло і відсутність роботи, - сказала Новікова.

За її оцінкою, таке повернення означає втрату робочих рук для України і водночас створює загрозу життю самих людей. Вона запропонувала включити до стратегії окрему мету - запобігання вимушеній рееміграції громадян на тимчасово окуповані території через економічну неспроможність забезпечити базові потреби на підконтрольній Україні території.

Новікова також запропонувала відстежувати окремий показник - рівень повернення на окуповані території з економічних причин. Такий моніторинг дозволив би бачити не тільки факт переміщення, а й причини, які штовхають людей назад у небезпеку.

Що ламається на практиці

Антоніна Березовенко, директорка благодійного фонду Move Ukraine, зі свого боку зазначила, що її організація допомагає ВПО з житлом і супроводжує людей уже після розміщення. За словами Березовенко, структура переселенських груп помітно змінилася. Якщо на початку повномасштабної війни це здебільшого були цивільні, то тепер серед ВПО дедалі частіше є ветерани, зокрема ветерани з інвалідністю, сироти та люди з дуже різними емоційними станами й очікуваннями.

Якщо на початку війни це були цивільні люди, то сьогодні це дуже змішана група, - зазначила Березовенко.

За її словами, універсальні рішення не працюють однаково для всіх. Потреби переселенської громади в одному населеному пункті можуть суттєво відрізнятися від потреб в іншому. Тому потрібні дослідження не тільки на макрорівні, а й на мікрорівні - у конкретних громадах, де живуть переселенці.

Березовенко також підкреслила, що благодійні організації часто закривають лакуни в державній політиці. Але системна інтеграція не може триматися тільки на фондах і волонтерах. Державі потрібні програми, які враховують різні групи ВПО, їхні реальні потреби та довгострокову адаптацію.

Боротьба за людей - головне завдання України

Головна складність майбутньої міграційної стратегії - її масштаб. Майбутня стратегія має відповідати одразу на кілька запитань:

• як створити умови для добровільного повернення українців з-за кордону;

• як допомогти внутрішньо переміщеним особам закріпитися в нових громадах;

• як зменшити трудову еміграцію;

• як використовувати потенціал українців за кордоном;

• як залучати тих іноземців, які можуть бути корисними для економіки та суспільства.

У більшості випадків відповіддю стає безпека, робота, житло, освіта для дітей, справедливе ставлення та довіра до інституцій. Тому найближчими роками міграційна політика стане тестом на здатність держави мислити стратегічно.

Раніше Соцпортал писав про нове дослідження щодо українських мігрантів, яке показує, хто саме виїхав, як українці інтегруються в Європі і що може вплинути на рішення людей повернутися додому. А також що для цього може зробити держава та чи як допомагають країні ті, хто став частиною української діаспори за кордоном.

Підписуйтесь на наш Youtube-канал, щоб не пропустити нові відео на гостросоціальну тематику. Всі новини про міграцію читайте в розділі Соціалка на Соцпорталі. Приєднайтеся до каналу "Що там із соціалкою" у Viber або ж у Телеграмі. Маєте конкретне запитання? Звертайтеся до СоцGРТ!