Капуста, гвоздика й легені кози: як лікували похмілля

Капуста, мигдаль, печена айва, полин і навіть легкі кіз — усе це в різні епохи вважали засобами, здатними запобігти похміллю. Після застілля людям радили ходити пішки, спати, а в крайньому випадку викликати блювоту.

Історію таких рецептів простежила дослідниця англійської літератури Джоан Фіцпатрік (Joan Fitzpatrick) із Лафборського університету. Її огляд показує, як уявлення про похмілля змінювалися разом із культурою вживання алкоголю. При цьому старовинні рекомендації не слід сприймати як медичні поради.

Деталі

У Стародавній Греції та Римі вино зазвичай розбавляли водою. Вживання нерозбавленого вина вважалося небезпечним і варварським. Однак сп’яніння мало й ритуальне значення: послідовники Діоніса пов’язували його з досягненням стану духовного піднесення.

У середньовічній Європі вино залишалося дорогим напоєм і ознакою статусу. Бідні частіше пили міцне пиво та ель, тому саме з ними влада нерідко пов’язувала пияцтво та порушення громадського порядку.

Англійський лікар Ендрю Борд (Andrew Boorde) у посібнику XVI століття описував симптоми, знайомі й сучасній людині: притуплення почуттів, втрату апетиту, запаморочення та головний біль. Подібні тексти часто посилалися на античних авторів і приділяли більше уваги профілактиці похмілля, ніж його лікуванню.

Перед застіллям радили їсти мигдаль, капусту, печену айву, полин або легкі кози. Після надмірної їжі та випивки рекомендували помірну прогулянку та сон. Гвоздику середньовічні автори вважали загальнозміцнювальним засобом і використовували при проблемах зі шлунком.

Деякі давні ідеї дійшли до наших днів у новому вигляді. Наприклад, екстракт гвоздики досліджували в невеликому плацебо-контрольованому випробуванні. Однак поодинокий позитивний результат ще не означає, що засіб дійсно діє.

Чому це важливо

Сучасна наука поки що не знайшла надійного ліків від похмілля. Систематичний огляд, опублікований у журналі Addiction, охопив 21 рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження за участю 386 осіб. У них перевіряли 23 різних засоби, і жоден з них не був повторно досліджений у незалежному випробуванні.

Автори огляду оцінили всі дані щодо ефективності як докази дуже низької якості. Дослідження часто були невеликими, використовували різні види та дози алкоголю, по-різному вимірювали симптоми й нерідко включали лише чоловіків. Тому навіть екстракт гвоздики, толфенамова кислота та піритинол, які продемонстрували певний ефект в окремих роботах, поки що лише заслуговують на подальше вивчення.

Похмілля виникає, коли концентрація алкоголю в крові наближається до нуля. Його механізм складний і вивчений не повністю: значення можуть мати зневоднення, імунна реакція, рівень глюкози, додаткові речовини в алкогольних напоях та індивідуальні особливості організму.

Най надійніший спосіб уникнути похмілля — не вживати алкоголь або обмежувати його кількість. Спроба «лікуватися» новою порцією алкоголю може продовжити надмірне вживання та підвищити ризик залежності.

Джерело

Історичний огляд Джоан Фіцпатрік: «Коротка історія похмілля та засобів його лікування — від капусти до гвоздики та легенів кози», The Conversation. Матеріал також опубліковано на Phys.org.

Еммерт Робертс (Emmert Roberts) та співавтори. The efficacy and tolerability of pharmacologically active interventions for alcohol-induced hangover symptomatology. Addiction, 2022, том 117, випуск 8, сторінки 2157–2167.