Пошук

Громадські бюджети: чому переможцями стали проекти з благоустрою шкіл

Чому батьківським комітетам вдається вигравати конкурси громадських бюджетів
Читать на русском

1 жовтня в Києві оголосили проекти, які набрали максимальну кількість голосів і отримають фінансування на реалізацію в рамках програми "Громадські бюджети".

Більшість проектів-побідітелей стосуються освіти (55%) або тематики молоді та спорту (14%).

Ще до закінчення голосування почали поширюватися тексти про те, як «шкільні батьківські комітети хакнули громадський бюджет». І дійсно, найбільше голосів набирали точкові проекти, пов'язані з певним навчальним закладом, тоді як пропозиції щодо поліпшення загальноміський інфраструктури менше цікавили публіку. Чому так відбувається і що це говорить про українське суспільство ?, — пише в статті "Громадські бюджети: класовий вимір ремонту класних кімнат" для журналу "Спільне" Денис Горбач.

За його словами, таке поняття, як "Бюджети участі", вперше з'явилось у 1980-их у бразильському місті Порто-Алегро. Механізм запровадив його мер, один із засновників лівої Партії трудящих Олівіу Дутра.

Мешканці міста змогли пропонувати свої проекти та шляхом голосування за них брати участь у розподілі частини бюджетних коштів. Це була спроба прямої демократії, альтернативної і диктатурі капіталу, і авторитарному соціалізму.

Пізніше механізм громадських бюджетів взяли на озброєння й інші країни. Однак його все частіше почали критикувати за незначущість покращень, які, втім, дають можливості для влади демонструвати свою нібито-то відкритість та діяльність.

До того ж, у багатьох країнах вигравають проекти, пропоновані більш заможними верствами населення.

Останні мають вільний час, культурний капітал та інші ресурси для того, щоб просувати свій порядок денний, який часто не перетинається, а іноді й суперечить інтересам бідніших прошарків. Умовно кажучи, готелі для комах отримують ресурси, яких не отримує будівництво соціального житла, а реконструкція парку для відпочинку сімей середнього класу часто означає витіснення з цього парку представників більш маргіналізованих груп, — сказано в статті.

Як зазначається, в Україні бюджет участі вважається одним із найяскравіших досягнень постмайданних реформ, що, на відміну від «декомунізації» або медичної реформи, не розділяє суспільство, не передбачає примусу чи видимого скорочення доступу до якихось ресурсів.

Освічені представники "громадянського суспільства" надають великого значення цій можливості поєднати "громадський активізм" і "реальні справи", одночасно валідуючи себе як представників авангарду, "активної" частини суспільства та отримуючи бажану велодоріжку або систему сортування сміття. Звідси й обурення цієї верстви тим, що інструмент перехопили інші люди, використовуючи його для цілей, які зовсім не відповідають порядку денному "хіпстерського урбанізму", — пише автор.

Громадські бюджети: чому переможцями стали проекти з благоустрою шкіл

І, за його словами, це перехоплення ініціативи — закономірний наслідок успіху проєкту.

Батьківські комітети — соціальне явище, набагато ближче до класичних уявлень про громадянське суспільство, ніж відносно нечисельна й замкнена на собі націонал-ліберальна інтелігенція, яка узурпувала це поняття в сучасній Україні, - йдеться у статті.

Як ваказано, початково громадянське суспільство — це те, що відбувається за межами сім'ї, але не є частиною держави, офіційного політикуму чи підприємництвом.

Будь-яка некомерційна суспільна активність, яка відбувається між цими двома полюсами — державою та сім’єю — і є громадянським суспільством: профспілки, ОСББ, ультраправі бойовики, церковно-приходські гуртки, гей-клуби, підпільні сталіністські зібрання, гаражні та дачні кооперативи й, звичайно ж, батьківські комітети, — йдеться у матеріалі.

І, як вказано, саме батьківські комітети майже буквально відтворюють уявлення про "цифрову демократію" та "силу соцмереж".

Вони горизонтально координують зусилля через вайбер-групи та сарафанне радіо, мобілізуючи голоси завдяки використанню "сили слабких зв’язків" та обмінюючись "електоральними пулами" з іншими аналогічними групами. Що важливо, вони діють в альянсі з адміністрацією навчальних закладів, яка додає адміністративні ресурси до спільної боротьби за ремонт у класі англійської, — вказано у статті.

За словами автора, через успіх шкільних проектів від "лідерів думок" у соцмережах почали звучати звинувачачення у низькому культурному рівні населення й рефрен про "совок".

Матеріалістичний аналіз натомість зверне увагу на ті роки, що відділяють радянські часи від сьогодення. На відміну від країн східного ЄС, соціально-економічні перетворення в Україні відбувалися під гаслом "краще жах без кінця, ніж жахливий кінець". Соціальні та інфраструктурні зобов’язання держави залишались й іноді навіть розширювались, але фінансово забезпечувались "у міру можливості". Ця міра завжди була й залишається вельми скромною, і на практиці в умовах пострадянського "вкоріненого" неолібералізму стало просто неможливо дочекатися того ж таки шкільного ремонту за встановленою процедурою. Громадянам нової країни довелося розвивати нові соціальні навички: акумулювати ресурси, необхідні для виживання, за допомогою соціальних мереж — мобілізувати горизонтальні й вертикальні соціальні зв’язки. Те, що сьогодні комусь здається радянським пережитком, є принципово новим явищем — мистецтвом "крутитися", що подавалось як необхідний атрибут життя в новій ринковій економіці, — вважає автор.

Як закриття дитячих садків вплинуло на одиноких матерів
Топ

Як закриття дитячих садків вплинуло на одиноких матерів

15:38, 09.07.20
Як отримати путівку в дитячий санаторій і чому це стає складніше
Топ
Спецтема

Як отримати путівку в дитячий санаторій і чому це стає складніше

12:12, 18.09.20
Читайте також:

Коментарі