Двох орлів оснастили GPS-маячками — один пролетів майже 12 тисяч км, другий перестав виходити на зв'язок

Два невеликі GPS-маячки дали змогу вченим буквально крок за кроком простежити міграцію хижих птахів між Азією та Африкою. Орел-карлик, помічений у Туреччині, восени подолав 5080,6 км до Уганди, а навесні пролетів ще 6785,7 км до місць розмноження в Росії.

Другий учасник дослідження — степовий орел — за 38 днів подолав 4409,6 км до Судану. Там його передавач раптово перестав працювати. Вчені не знають, що сталося: пристрій міг відпасти або вийти з ладу, але не можна виключати й загибель птаха.

Деталі

GPS-GSM-передавачі встановили на двох птахів на орнітологічній станції біля річки Арас на північному сході Туреччини. Орла-карлика (Hieraaetus pennatus) позначили у вересні 2021 року, а степового орла (Aquila nipalensis) — у вересні 2022-го. Останнього раніше було вилучено владою у браконьєрів.

Орел-карлик вирушив через Близький Схід та Аравійський півострів, перетнув район Баб-ель-Мандебської протоки та провів зиму біля гори Елгон в Уганді. Навесні він здебільшого повторив той самий маршрут у зворотному напрямку й досяг районів розмноження в Росії. Загалом дві зафіксовані міграції склали майже 11,9 тисячі км.

Для цього виду це перше, за даними авторів, супутникове відстеження у Східноазіатсько-Східноафриканському міграційному коридорі.

Степовий орел повівся інакше. Замість типового для виду «петльового» маршруту через Баб-ель-Мандеб він пролетів через район Суецького каналу. Після прибуття на зимівлю до Судану його передавач перестав надсилати дані, тому весняний маршрут невідомий.

За даними GPS-точок дослідники також зафіксували зупинки в місцях, сильно змінених людиною: біля звалищ, сільськогосподарських угідь та міст. Це може означати, що такі території відіграють певну роль під час міграції, однак на основі двох птахів робити висновок щодо цілих видів не можна.

Чому це важливо

Східноазіатсько-Східноафриканський міграційний шлях перетинає понад 60 країн і використовується сотнями видів птахів. Для великих хижаків особливо небезпечні вузькі ділянки маршруту на Близькому Сході, де до природних бар’єрів додаються відстріл, вилов птахів, лінії електропередач, пестициди та втрата місць проживання.

Супутникове відстеження показує не умовну стрілку на карті, а конкретні зупинки, обходи водних перешкод і ділянки, де птахи концентруються. Такі дані можуть допомогти зрозуміти, які території дійсно є критичними для міграції.

Але у дослідження є суворе обмеження: воно ґрунтується лише на двох особинах — по одній кожного виду. Тому незвичайний шлях степового орла або зупинки біля міст не можна вважати типовою поведінкою всієї популяції. Робота скоріше показує маршрути конкретних птахів і виявляє точки, які варто перевіряти на більших вибірках.

Джерело

Дослідження: «Where eagles dare: tracking data reveals migratory pathways of booted and steppe eagles in the East Asia-East Africa Flyway». Автори: Nathan Murthy, Kyle D. Kittelberger, Kayahan Ağırkaya, Çağan Hakkı Şekercioğlu. Журнал: Zoology in the Middle East, 2026. Публікація — 28 липня 2026 року.