Блогер розповів про поведінку росіян на курорті
Із цікавістю спостерігаю за росіянами на одному популярному курорті: давненько не бачив зблизька.
Це величезні діти з огромною дірою у душі.
Цю діру вони намагаються прикрити майками з Гагаріним, Т-34, "Можем повторить", "РоССССиа", натулубними хрестами напоказ, і вічною готовністю до скандалу.
Чітке відчуття, що з розпадом Радянського союзу, вони втратили сенс та смак життя.
Вони ходять з блукаючими очіма, похмурі та вкрай агресивні, як дефективні підлітки, отруєні гормонами та впевнені, що усі їх хочуть ущеміть.
Будь-яке зауваження до них сприймають, як спробу принизити "...великую, могучую Россию".
Жести рвані, цими людьми рушать Біль та Страх.
Величезний страх, та постійна готовність боротися за життя.
І це неможливе "акання" - як постійний крик про допомогу. І ця "зверхність", як спроба компенсувати величезний комплекс неповноцінності.
Але найбільше враження - це їх манера спілкуватися з власними дітьми. Усе через приниження, застосування сили, обсмикування, галас.
Це в масі своїй - дуже, і дуже нещасні люди, у яких усі навколо винні.
Дуже хочеться зробити їх щасливими - щоб людству не довелося вводити з ними візовий режим у масштабах планети.
Нажаль, на даному етапі розвитку більшості росіян, їх щастя полягає у тому, щоб зігнати власне нещастя на оточуючих.
І це я ще - людинознавець, з величезною любов'ю до людей та нескінченною терплячістю.
А як іншим?..
Може, в карантин?..
--------
До речі, ми робимо дуже і дуже велику помилку, досі відмовляючись вщент розчавити ЦЕ у своїх кордонах.
Так, щоб, навіть, духу того тут не залишилось.
Держава не може бути терплячим людинознавцем.