Валентин Васянович: Щоб повернути глядача до нашого кіна, потрібно багато років. Але я оптиміст

76-й Міжнародний кінофестиваль у Венеції стартує вже за місяць. Захід, який називають визначною подією кіномистецтва, щороку збирає світових «зірок» та професіоналів галузі. Україна не залишилася осторонь одного із найпрестижніших світових кінофестивалів – цьогоріч під час заходу представлять кілька українських стрічок. Одна із них – про те, що наболіло кожному українцеві, про повернення окупованого Росією Донбасу. Ми поспілкувалися з творцем кінодрами «Атлантида» Валентином Васяновичем про українське кіно та його перспективи - на фестивалях та у прокаті.

Валентин Васянович

Валентин Васянович

Шлях від радянського до українського кіно. Який він?

Щодо радянського кіно, воно існувало на закритій території і без конкуренції, люди були змушені споживати його, яке б воно не було. Тоді в кіно вкладалися величезні кошти, бо воно було частиною потужної пропаганди, котра утримувала в складі союзу підкорені країни. Але знову ж таки, воно було позбавлене конкуренції і тому розвивалось. У тому числі з’являлися якісні фільми. А коли кордони зникли, з’явилася жива конкуренція і тоді радянське кіно стало нікому не потрібним. Разом з цим припинилося фінансування й українського кіно. Почалися темні часи, коли люди втратили культури дивитись фільми в кінотеатрах. Згодом більшість кінозалів було знищено. Режисери або померли, або задля виживання почали займатись іншими справами. Глядач швидко звик до яскравого американського атракціону.

Тільки 7-8 років назад держава почала знову підтримувати українське кіно, і за цей час з’явилось досить багато якісних фільмів. Але щоб повернути глядача до нашого кіна, потрібно багато років, потрібно, щоб знову з’явилася звичка ходити в кінотеатри і люди могли б собі дозволити витрачати на це гроші.

Взагалі, кіно зараз трансформується, бо є криза кіно-театрального перегляду, ти можеш дома на дивані, з хорошим звуком, легально дивитись фільми. І знову ж таки, збільшилась конкуренція. Плюс, низький рівень доходів громадян і кіно - це не дешева розвага. Бо на одного піти у кіно треба десь 200-250 грн, а піти з сім’єю з дитиною, то взагалі треба десь 700 грн. Багато хто не може собі це дозволити, а ті, хто може, не напружуються, сидять вдома і дивляться.

Кадри з фільму

Кадри з фільму "Атлантида" Валентина Васяновича

На що люди зараз ходять в кіно?

На скажене «Скажене весілля» і «Я, ти, він, вона». Але це зразки примітивної телевізійної розваги, котра має свою аудиторію, яка призвичаїлась до подібного контенту. Це розвага деградованої людини. Щоб змінити ситуацію, на даному етапі необхідна підтримка українського кіна, і тоді, років за 10, ми будемо мати ситуацію, яку, наприклад, має Польща сьогодні. Там зараз 30% бокс офісу - це польське національне кіно. І багато стрічок повертають гроші, і навіть продюсер може заробити. Щоб і у нас так було, треба щороку знімати 30-40 фільмів, деякі з них будуть якісні, а медіа мають це позитивно висвітлювати. Це я про жанрове кіно. Авторське, арт-хаузне кіно ніде і ніколи не повертає витрачені кошти. Це безповоротна інвестиція виключно у культуру, без котрої держава просто деградує і зникне.

Кадри з фільму

Кадри з фільму "Атлантида" Валентина Васяновича

Яке кіно взагалі дивиться пересічний українець?

Пересічний українець кіно взагалі не дивиться, втрачена культура масового переживання і отримання емоцій. Це як футбол. Одна справа вдома дивитися а інша справа на стадіоні. У всіх виникає потужна емоція, котра доводить всіх до екстазу. З кіно так само, в залі на 400 місць глядачі рефлексують однаково на запропоновані події і генерують потужну емоцію.

Більшість моїх знайомих ходять в кіно на видовищні фільми

Все правильно. У кіно ходять розважатися. І найбільша аудиторія що ходить в кіно це тінейджери. 95% - це 14-17 років.

Тобто, щоб призвичаїти українців до кіно, потрібно знімати щось видовищне?

Інколи такі спроби відбуваються і це дуже добре. Але у великих масштабах це не реально. Потрібен бюджет 20, 30, 130 мільйонів доларів. Наші бюджети це 1-2 мільйони. Все. Ми не можемо конкурувати з голівудськими студіями. Хоча все ж таки декілька таких фільмів на рік потрібно робити, з бюджетом в 4-5 міліонів доларів. Бажано робити їх в копродукції і запрошувати зірок з Америки і Європи для того, щоб мати можливість збільшити територію прокату стрічки.

Що до більш інтелектуальних історій, важливо щоб крім постійної державної підтримки з’являлись інші джерела фінансування, наприклад фонди і окремі меценати. У нас меценатська культура тільки формується, але позитивні зрушення вже відбуваються. На сьогодні я знаю двох меценатів-бізнесменів, котрі підтримують українське кіно, це Олександр Петровський, засновник фонду Солідарність, котрий відчутно допоміг нашому проекту під час виробництва і ми закінчили фільм вчасно. Та Ігор Янковський, котрий вкладає гроші в інтеграцію наших кінематографістів у світову спільноту. Ці бізнесмени розуміють, що такі речі, як мистецтво та культура є надзвичайно важливими і творять націю та державу.

Кадри з фільму

Кадри з фільму "Атлантида" Валентина Васяновича

Авторське і масове кіно в Росії - це антагоністи, по факту. В Америці інша ситуація. І в Європі на цей рівень інтеграції змогли вийти декілька режисерів.

Мене мало цікавить, що сьогодні відбувається в Росії, а для Америки ринком збуту своїх фільмів є весь свій. Тобто, мільярди глядачів. І тому вони можуть повертати кошти. В Китаї так само – мільярд своїх громадян. Для їхніх індустрій кіно - це бізнес.

Я зараз більше про сприйняття глядача. В авторському кіно видно режисера, в ігровому інше. Чи є в нас протидія глядачів?

Ніякої протидії немає. На авторське кіно в нас не ходять, бо там треба напружуватися і думати. Там піднімаються болісні питання і ти мусиш рефлексувати. А жанрове кіно, це чисто про розважатись, лякатись або сміятися. Тут просто.

А таке поняття, як мода на авторське кіно?

Це мода для дуже обмеженої аудиторії. У найбільш кінематографічній країні Європи у Франції, з першого класу викладають такий предмет, як кіно. В цьому предметі вивчається історія кінематографу, дітей вчать думати і таким чином країна змалечку вирощує глядача. Крім того, там кіно підтримують мас-медіа. А в нас таке враження, ніби медіа вигідно вирощувати свою примітивну аудиторію, аби нею було просто маніпулювати перед черговими виборами.

Кадри з фільму

Кадри з фільму "Атлантида" Валентина Васяновича

В нас зараз ціла хвиля мистецької продукції про війну. Ви також долучилися. Я б просила вас оцінити це явище з культурної точки зору.

Коли все почалось, люди, які займаються творчістю, на війну так або інакше відреагували. Звісно коли почались події на Майдані, першими були документалісти, котрі взяли камеру і пішли знімати. Так само вони потім і поїхали на Схід. З ігровим кіно складніше. Потрібен час, щоб знайти фінансування, підготуватися, розробити сценарій, знайти акторів. Те, що я бачив, це переважно жанрові історії. Це досить прості і зрозумілі фільми. Але вони розвиваються. Це тривалий процес.

Чи стала ця ніша війни якимось бажаним трампліном? Бо ніби тема болюча, але найбільш актуальна?

Так, а про що знімати? В країні йде війна. Це реально тема номер один. Вона трагічна, драматична, актуальна. Все інше на тлі цієї теми блідне. Це нормально, це так мусить бути. Деякі люди критикують це, але в основному це ті, хто сам не зміг запропонувати достойного проекту.

Щодо фінансування Держкіно. Почали фінансувати і ніби почали давати гроші, але погрожують що будуть трохи скорочувати.

Так, Зеленський в якомусь інтерв’ю сказав, що кіно мусить заробляти. Це дуже однобоке ставлення до кіно. Коли я дивлюся українські комедійні теле-фільми в кінотеатрі, котрі зібрали великий бокс-офіс, то після перегляду в мене день пропадає. В мене з’являється відчуття, що мені зробити трепанацію, вийняли мозок, а натомість поклали лайно. Мені фізично погано від цих примітивних історій. Є люди інші. Вони звикли до цього сидячи перед телевізором. Мені дуже хочеться, щоб розумні радники пояснили президенту, як мистецтво, культура і освіта впливає на державотворення. Але небезпека є.

Кадри з фільму

Кадри з фільму "Атлантида" Валентина Васяновича

А як щодо конкурсу. Перші роки, коли було відкрите фінансування, то було і багато людей які хотіли збагатитися на цьому. Вони подавали заявку, знімали, але..

Завжди є такі люди, які хочуть заробити. Також є люди, які взяли гроші, зняли погане кіно, ще доклали туди своїх грошей, але глядач не пішов. Поки ти синців не наб’єш на цьому шляху, то ти досить наївний. Раніше я думав, що більш менш не тупий фільм, може зібрати людей. Не може. Людей може зібрати примітивна комедія із медійними зірками. Все інше не може. Якщо хочеш зняти і розумне і для широкої аудиторіії, то тебе не візьме а ні фестиваль, а ні глядач не піде. Тому поляризація це нормально. Треба для себе обирати. Перші мої два фільми: «Звичайні справи» і «Креденс» були розраховані на широку аудиторію, як мені тоді здавалось, але я сильно помилявся. Я зрозумів, що в жанрове кіно я не хочу.

А якщо взяти фільм «Червоний». Це не зовсім жанрове кіно.

Це жанрове. Це кіно історичне, патріотичне. Це військова драма. Знову ж це не примітивна комедія. І тому цей фільм не повертає гроші. Але такі фільми також потрібні. Вони мають свою, досить велику аудиторію.

Чи можуть в Україні знімати якісне фестивальне кіно?

Завдяки державній підтримці вже знімають. Взяти фільм «Додому» Нарімана Алієва, дебют, що потрапив до програми Особливий погляд на фестивалі у Каннах. Фільм «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча, отримав приз у Карлових Варах. Прем’єра мого фільму «Атлантида» відбудеться у Венеції. Це все найпрестижніші фестивалі світу. Вже можна казати про достатню кількість режисерів, що вийшли на світовий рівень.

Кого ви для себе нещодавно відкрили, як укррежисера?

Найяскравіший звісно Наріман Алієв. Я пам’ятаю його короткометражні фільми. Ще коли він був студентом, вже вирізнявся своїм розумінням того, як будується кіно, та як працює його візуальна частина. Є низка інших молодих режисерів. Якщо буде підтримка, то ці люди будуть з’являтися й надалі.

Про ваш фільм, який зараз у Венецію поїхав. Ви можете про нього розказати?

Це антиутопія. Про результати війни з Росією. Ясна річ, ми виграли, але отримали повністю непридатну для життя територію. Головний герой повертається з війни до дому. Заводи закриті, інфраструктура знищена, вода отруєна. Він хоче залишитись там і шукає мотивацію, котра його втримає на цій території. Кінець умовно щасливий і дає надію.

Які у вас очікування від Венеції?

Жодних. Я вже щасливий, що світова прем’єра відбудеться у Венеції. Я просто хочу поїхати туди, подивитися якісного кіна та поспілкуватися з людьми з індустрії. Я вже готовий знімати наступне кіно. Новий фільм називається «Відблиск», англійською – Reflection. Це історія відносин тата і доньки на тлі сімейної драми. 10-річна дитина намагається зрозуміти що таке смерть близької людини, що таке тіло, що таке душа, навіщо люди придумали релігію. Дитина провокує діалоги і ситуації з татом, який живе в іншій сім’ї, це їх зближує і доросла людина проробляє для себе ці важливі питання і завдяки тісному спілкуванню сам змінюється.

У вас є улюблений режисер?

Мені важко говорити про це. Можу сказати що найбільшим відкриттям для мене став фільм «Безмовне світло» (Luz silenciosa) Карлоса Рейгадаса.

Це, як на мене, найкращий фільм на сьогодні. Є інші якісні фільми, але цей мене вразив.

Що вас надихає?

Мабуть, безперервна творчість. Я документаліст і часто з собою беру камеру, щось знімаю, потім переглядаю, дещо використовую, беру за ідею. Але головне – сам процес творчості. Я розумію, що життя проживаю не дарма, тільки тоді, коли знаходжусь в процесі виробництва фільму.

Ви оптимістичні щодо укркіно?

Я взагалі оптиміст. І мені дуже хочеться щоб українське кіно відбулось, як потужний світовий феномен.

Кадри з фільму

Кадри з фільму "Атлантида" Валентина Васяновича

Підписуйтесь на наш Youtube-канал, щоб не пропустити всі найкращі фестивалі та концерти в Києві.

Всі новини шоу бізнесу читайте в розділі #LifeStyle на Соцпорталі.

Коментарі

Рекомендуємо прочитати

В Украине впервые за 8 лет выступили Gogol Bordello

Gogol Bordello исполняют гремучую смесь из панка и этнической музыки, в том числе карпатских ромов, о родственных связях с которыми Гудзь неоднократно заявлял....

Загрузка...

Це може бути цікавим

Интересные факты про Флаг Украины

В Украине сегодня, 23августа, отмечается День флага....

Новости партнеров

Дивіться, що пишуть

Исследователи разработали электронные линзы, которые работают лучше, чем человеческий глаз

Комбинируя последние разработки в области технологий искусственных мышц и плоских линз, команда исследователей из Гарвардской школы инженерных и прикладных наук....

Загрузка...
Загрузка...