За культові київські кінотеатри вирішили боротись

У Києві майже одночасно закрили два легендарні кінотеатри - «Кінопанораму» та «Україну». Більш ніж півсторіччя тут проходили основні прем`єри за участі українських зірок та проводились найпопулярніші кінофестивалів.

Для київської публіки новина прозвучала особливо цинічно на фоні проголошеної державою орієнтації на відродження вітчизняного кіно. Тож минулого тижня пройшла акція протесту. Однак вже незабаром стало відомо, що на місці «Кінопанорами» нинішній власник будівлі, олігарх Мохаммад Захур відкриє тризірковий готель, де «з поваги до історії» обладнають невелику кімнату для перегляду кіно, а також зал для конференцій. Прикметно, що буквально напередодні оголошеного рішення Захур написав колонку про надзвичайно поганий інвестиційний клімат в Україні, однак чомусь стрімко змінив погляди.

Що буде з «Україною», яку у травні та липні 2018 року купили нові власники Євген Вилгін та Ігор Воронов, поки невідомо. Втім, аргументація, скоріш за все, буде ідентичною - ринок кінотеатрів столиці «перенасичений», а інфраструктура старих будівель «не відповідає запитам сучасної публіки».

Втім, режисери, урбаністи та інші культурні діячі вирішили посперечатися з логікою ринку та планують активно протистояти закриттю кінотеатрів. У групі Збережемо кінотеатри KINOPANORAMA та Україна!, окрім відповідної петиції до органів влади і планів по переобладнанню та осучасненню приміщень, пропонують також переглянути законність приватизації та виведення будівель з комунальної власності. І стосується це не тільки «Кінопанорами» та «України», але й ряду інших інших кінотеатрів столиці. Так, під час протесту згадували досі закритий «Екран». На противагу йому «Зоряний», який був перетворений на штаб Партії регіонів та навіть після Майдану залишався у приватній власності, у травні цього року повернули до комунальної власності.

Під час акції проти закриття кінотеатрів 2 жовтня під будівлею КМДА виступив і активіст «Соціального руху» Денис Пілаш. Він наголосив, що капіталу байдуже на культурну цінність цих установ і на те, що це практично єдині місця в Києві, де показують не лише голлівудські 3D-блокбастери, а й справді вартісне, критичне та авторське кіно:

Бізнес і чиновники вважають, що ми недостатньо торгуємо і розважаємось, тому місто треба всіяти торговельно-розважальними комплексами, кафедральними соборами споживацтва, капличками відмивання коштів і зіккуратами транснаціональних корпорацій, які можновладці розрекламують як найбільше досягнення в історії країни. І спроби мирно домовитися з власниками-капіталістами приречені на провал - замість культури капітал лишає її комерціалізований сурогат (прикладом цього може стати заплановане поглинання зразка пізньорадянського модернізму, «Тарілки на Либідській» архітектора Флоріана Юр'єва, черговим монструозним ТЦ з оспіваною нашим гарантом «Ікеєю».

Активіст також нагадав, що цього року виповнилося 50 років знаменитим протестам Червоного травня 1968-го, прологом до яких якраз стала боротьба за збереження паризької Сінематеки. Але приклади того, як громада відстоювала своє право на публічний простір і доступ до культури, можна знайти ближче і хронологічно, і географічно - у Центральній Європі та на Балканах людям не так давно вдалося зберегти низку кінотеатрів і культурних центрів, яким загрожували забудовники та влада. Зрештою, і в киян вийшло врятувати кінотеатр «Жовтень», який намагались виселити з його історичного приміщення, після підпалу його ультраправими. Як відомо, ті, загрожуючи життю відвідувачам, атакували кінотеатр з відвідувачами під час показу фільму на ЛГБТ-тематику, водночас граючи на руку ласим до землі на Подолі забудовникам.

У свою чергу співробітниця «Довженко-Центру» Альона Пензій зазначає, що з «Жовтнем» ситуацію, на жаль, порівнювати не можна.

По-перше, тоді активніше і більше людей вийшло на протести. По-друге, дирекція «Жовтня» була в авангарді протесту, а з «Кінопанорамою» таке враження, що адміністрація здалася відразу. До того ж «Жовтень», на відміну від «Кінопанорами» та «України» не був у приватній власності, - підкреслила вона.

Втім, за словами кіноекспертки, цього разу ніхто й не сподівався на швидкий ефект. Однак досить рішуче налаштована робоча група вже сформувалась.

Прикладом, коли культуру намагаються цілком прив`язати до капіталістичної логіки, також слугує переведення артистів Національної опери на короткострокові контракти та звільнення незгодних.

Фото: Політична критика

Коментарі

Рекомендуємо прочитати

У Києві змінили маршрут руху нічного тролейбуса

Зміни пов’язані із заміною контактної мережі....

Це може бути цікавим

В Италии нашли захоронение ребенка-"вампира"

Группа археологов из Италии и США обнаружила на древнем кладбище в итальянском регионе Умбрия останки ребенка, предположительно, скончавшегося от малярии и захор....

загрузка...

Автоновини

Дивіться, що пишуть

Разработчики Instagram тестируют новый способ просмотра фотографий

Пока новая возможность доступна некоторым пользователям во вкладке Explore....