Атипова зайнятість жінок. Яке майбутнє побудує гнучкість ринку

  1. Главная
  2. Архив
  3. Социалка
  4. Атипова зайнятість жінок. Яке майбутнє побудує гнучкість ринку
10:41, 10.11.17
Анна Жукова для «Соціального руху»

Гнучкість набуває оборотів. Вражає, що на шлях атипово зайнятих вимушені ставати жінки, які мають кваліфікацію, досвід, інтелект та бажання працювати. Поки їм давали можливість працювати із забезпеченням трудових прав та гарантією стабільності, капіталістичні перегони за зниження статку працювали проти.

Ось приклад. Жінка, працювала на стабільній посаді економіста в місцевому виконавчому комітеті, потім звільнилася, щоб надавати консультації в маленькій будівельній фірмі. Чому? Бо не вистачало заробітної плати, щоб забезпечити виживання для себе та дитини. Вибору посад для працевлаштування немає, бо місто невелике. І що? Вона стала гнучкою.

Тимчасова зайнятість для сучасної людини стає нормою. І це повинно жахати. Бо стабільна та захищена праця замінена на мобільність та конкуренцію. Втрачені ті трудові права, які були вибиті пролетаріатом протягом XIX – середини XX сторіччя.

Тимчасова зайнятість – це тимчасове виживання працівника на мінливому ринку. Людина не може стабільно планувати життя для себе та своїх дітей. Все що вона має – це тільки сьогодення, яке вона максимально намагається використати.

Тимчасова зайнятість – це реквієм для майбутнього. Бо примари статку поглинають реалізацію права на труд, на пенсійне забезпечення, на медичну допомогу.

Одного разу жінка середнього віку, яка є атипово зайнятою, висловила суть щодо становища сучасних працівників. Знову і знову змінюючи роботу, вона все ж таки працевлаштувалася до фірми, де була найстаршою, серед молодих двадцятирічних працівників. Вона сказала: «У мене таке враження, що я біжу за останнім вагоном швидкісного потягу». Йдеться про мінливість сучасної професійної сфери та перегони за гнучкими професіями, які невпинно штампує капіталізм, сильніше помножуючи експлуатацію. Жахає те, що вона не вказує на свій тимчасовий стан, що роботодавець економить на її робочій силі, а переживає, що недостатньо гнучка через свій вік. Що замість поступового освоєння професії, щоб стати провідним спеціалістом, вона намагається відповідати розкиданим шматочкам чергового персоналу у одномірних фірмах. А молодший персонал, пристосовуючись до таких самих умов, опиняється у постійній потребі найгнучкішим чином зрозуміти, для якої компанії він стане найкращим…

Отже, строкова занятість поступово унеможливлює жінку планувати майбутнє для себе та сімї, а умови соціалізації вимагають постійних коштів на утримання дитини в садках, школі, університеті. Жінка позбавлена соціального захисту, будь-яких гарантій занятості, охорони праці та робочого часу. Вона є сегментом на атиповому ринку, де діють правила потреби, а не досвіду роботи.

Зміни, про які постійно заявляють при неолібералізмі, – це не що інше, як непереривне дроблення праці. І ніхто не знає, яким словом обізвуть черговий вільний фокус ринку. Вдала містифікація факту експлуатації, мовляв, це сама людина вдало не обрала необхідну професію, народилася занадто далеко від мегаполісу, вже не настільки молода, щоб відповідати «енергійному» світу, має дитину яку, треба виховувати і т.д.

Конкретні та життєздатні поступи жінок для формування свого майбутнього можуть стати маревом у безстроковій зайнятості. Бо капіталовласники «розширюючи» базу трудових ресурсів, створюючи гнучкі умови праці, намагаються пристосувати думки людей про виключно їх особисту відповідальність за своє майбутнє, тим самим покладаючи всі соціальні ризики (безробіття, соціальний захист, медичну допомогу, тимчасову непрацездатність, вагітність і пологи, нещасні випадки, старість) на плечі працівника.

Анна ЖУКОВА,к.ф.н., Харків

Новости по теме

Популярные новости

Новости о войне

Последние новости