Дерегуляція чи депопуляція? 10 питань про контроль

  1. Главная
  2. Архив
  3. Социалка
  4. Дерегуляція чи депопуляція? 10 питань про контроль
23:01, 27.09.17
Віталій Дудін, «Соціальний рух»

Послаблення у галузях охорони праці та пожежної безпеки не призвели до росту економіки, але поставили під сумнів цінність життя. Свободою скористався великий капітал, що нехтує працівниками та довкіллям. Втрати на виробництві порівняні з військовими. Україна перетворюється на державу, де знищуються трудові ресурси, а захист від пожежі залежить від швидкості прибуття загону рятувальників. Навіть резонанс навколо трагедії у Одесі не змінює логіки реформ. Політичні пристрасті вщухають, але час приносить нові біди

Трагедія у дитячому таборі в Одесі змусила Уряд визнати проблеми у сфері контролю, але не змінити політику. Сфера охорони праці та пожежної безпеки залишається полем для експериментів. Від нещасних випадків та пожеж помирає більше, аніж на війні. Вжиті урядовцями кроки не можна визнати достатніми: вони не дозволяють казати, що втрат вийде уникнути. Замість того, щоб проголосити новий курс, орієнтований на захист громадян, держави лише у авральному порядку приймає точкові рішення.

1) Як змінилась риторика Уряду?

Подивіться, якою нейтральною тональністю були просякнуті заяви прем’єра донедавна:

Володимир Гройсман: Ми примусимо контролюючі органи перестати кошмарити бізнес або оголосимо їм публічну війну

Контролюючі органи до завтра будуть ліквідовані

Гройсман обіцяє «знести» контролюючі органи, які заважають бізнесу

Чи не посилюють такі заяви нігілістичні настрої серед бізнесу? Проте як промовив прем’єр, коли побачив фатальні наслідки своєї політики: «Я наголошую, коли ми вводимо мораторії на перевірки, то це не привід для зловживань, не привід для того, щоб грати з таким серйозними речами, як безпека, життя і здоров`я людей… До речі, можу вам сказати, що це стосуватиметься в тому числі і питань продовольчої безпеки… Скільки можна своєю байдужістю робити зле для людей?». Прем’єр виправдовується: «не судіть строго, але ми це рішення будемо приймати і будемо здійснювати контроль в інтересах українських громадян».

Після трагедії у Одесі Державна регуляторна служба – як лобіст усіляких послаблень для бізнесу – не відреагувала на події. Одна з останніх новин, що стосується даної тематики, датована ще 27 березняц.р. Йдеться про те, що розпорядження Уряду від 10 березня 2017 року скасувало понад 120 нормативно-правових актів у різних сферах господарської діяльності, «зокрема у сфері пожежної та техногенної безпеки, які втратили свою правову обґрунтованість». На думку ДРС, рішення набирало чинності через 2 місяці, чого мало бути достатньо для «врегулювання юридичних колізій». Як бачимо, двохмісячного строку виявилось замало, що і вигідно ДРС.

2) Кардинальних змін не буде?

Судячи з реакції, у Кабміні досі нічого не зрозуміли. Вони не оголосили попередній курс помилковим і не пообіцяли вивести ключові перевіряючі органи з-під дії Закону про нагляд. Не було обіцяно реформувати систему контролю: вона працюватиме так само, але з деякими винятками. Навпаки, іноземним інвесторам і надалі обіцяють дерегуляцію й надалі.

Прийняте Урядом 20 вересня розпорядження про перевірки в дитсадках, будинках пристарілих та лікарнях не стосується приватних підприємств і установ, наприклад, ресторанів. Не вирішує воно і системної проблеми: відсутності базових нормативних актів у цій сфері.

Аж раптом стан пожежної безпеки у приватному секторі знову дав про себе знати. Буквально свіжий випадок: 25 вересня 2017 року загорілись складські приміщення одного з найбільших виробників ліків «Біофарма» (Біла Церква). Показово, що у 2016 році посадовця даного підприємства суд притягнув до відповідальності за невиконання припису ДСНС по впровадженню засобів цивільного захисту.

3) Що не хоче зрозуміти Уряд?

Голова уряду підкреслив, що неприпустимою є ситуація, коли халатність, безпорадність і зловживання призводять до втрат життів, особливо дітей. А як тоді охрестити політику Кабміну? Приймати рішення про скасування одних актів і не розробляти нових – це злочинна недбалість. За таке треба судити. Чи може уряд виправдовуватиметься тим, що вони враховують усі пропозиції підприємців? Нагадаємо, що зараз виразники інтересів бізнесу оскаржують прийнятий у травні порядок інспектування з питань трудового законодавства.

Покращити ситуацію без змін Закону №877 неможливо та відмови від ототожнення корупції та контролю. Всі інші дії – насуплені брови прем’єра чи бійка заради відставки чиновників – не змінюють ситуації.

«Підприємства та організації, які не виконують приписи від ДСНС України, мають зупинятись!», – заявляє міністр ЖКГ Геннадій Зубко. Він нібито підготував рішення, яке буде винесене на комісію регіонального штабу з техногенних ситуацій. Парадокс у тому, що зупиняти роботу підприємств наш ліберальний закон про держнагляд у ст.7 дозволяє лише за рішенням адміністративного суду. Як повідомлялось на сайті «Соціального руху», чекати таке рішення можна і два місяці. Втім, це далеко не всі проблеми.

4) Які прогалини залишаються у законодавстві?

КМУ до сих пір не ухвалив нових актів на заміну скасованих його розпорядженням №169-р двох актів:

а) «Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України»;

б) «Порядок проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб’єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки».

Цієї прогалиною користуються роботодавці. Нещодавно Київський апеляційний адмінсуд підтвердивнеможливість застосування заходів реагування щодо небезпечного виробництва. Справа даного піщаного кар’єру на Чернігівщині стала одним із первих випадків, де підприємець вказав на відсутність повноважень у перевіряючих. Якщо ця позиція підтверджена апеляційною інстанцією, то, вочевидь, вона відповідає закону.

Цікаво, що коли до суду надійшла справа про оскарження профспілкою розпорядження №169-р, то суд відмовився призупинити дію оспорюваних акту на період процесу. Суддя заявив, що позивач не довів небезпеки. Хоча тут мала б спрацьовувати інша презумпція: Кабмін мав би доводити, що небезпеки нема. Адже йдеться про дотримання базових статей Конституції: людина та її життя є найвищою соціальною цінністю. До речі, найближче засідання по даній справі відбудеться аж 17 січня 2018 року (дуже показово, що засідання про оскарження порядку трудових перевірок перенесли менше ніж на місяць).

Окремо хочеться згадати ще один документ, виданий 10 березня 2017 року, а саме розпорядження КМУ №166-р. Він скасував безліч норм з охорони праці; неодноразово наголошувалось, що робиться це під виглядом скасування актів СРСР та в інтересах малого бізнесу. Парадоксально, але цим скористався найбільший капітал, при чому такий, що має на собі відбиток радянської епохи. Суд звільнив у червні від відповідальності «ММК ім.Ілліча». Вже у липні на підприємстві сталась загибель трьох робітників, через що навіть довелось скасувати святкування Дня металурга. Прикрість ситуації у тому, що нещасні випадки на маріупольському комібнаті трапляються щорічно. До речі, значна частина скасованих актів прийняті за часів незалежності України. І ще не все. Ще одне підприємство, що належить Рінату Ахметову, а саме «Запоріжсталь» уникнуло перевірки по справі про екологічне забруднення.

Скасовані нормативні акти так і не було замінено новими, а їх прийняття одразу не покращить ситуації: перевірки за весь період існування правової прогалини будуть визнані незаконними. Зараз окремі підприємства добиваються скасування зупинки виробництва, яка була впроваджена за старими правилами. І в цій справі, і в справі «ММК ім.Ілліча» суди застосували принцип зворотної дії правової норми в часі для пом’якшення відповідальності юридичної особи. Лише деякі суди наважуються нагадати, що це суперечить рішенню КСУ.

До слова, користуються дерегуляцією і державні структури. Від перевіряльників Держгеокадастру відбився Дрогобицький лісгосп.

Останнє рішення про недопущення службовців ДСНС до перевірки стосується київського підприємства ТОВ «Спецстиль», яке можна віднести до пожежонебезпечних.

5) Скільки людей травмується на виробництві?

Нині за тиждень на роботі гине 25 осіб. Виходить, що за місяць може померти й сотня осіб. Такі дані наводяться за минулий тиждень. Багато це чи мало? У 2010 році фатальний показник складав 21 особу. Проте слід брати до уваги, що тоді враховувалась статистика Донбасу, АР Крим і Севастополя. До того ж, зараз Фонд соцстрахування активно судиться за те, щоб травми на виробництві не визнавались виробничими. Приміром, вони апелюють до того, що робітник зайнятий на умовах цивільно-правового договору, а не трудового. Фонд дотримується пріоритетів жорсткої економії: аби сім’ї постраждалих не могли претендувати на отримання виплат. Додайте до кількості померлих ще величезне число травмованих: як офіційно-зайнятих, так і неофіційно. Це змушує оформляти лікарняні, а якщо ви «нелегал», то усуватися з ринку праці. Втрати для економіки величезні й не всі з них можна визначити в арифметичних показниках. Якщо тенденція зберігатиметься, то про Україна заживе слави не лише держави з найдешевшою робочою силою, а й країни, де просто знищуються трудові ресурси. Відзначимо, що за тиждень у зоні АТО помирає до 10 військовослужбовців (у липні ц.р. втрати склали 4 особи). Як бачимо, втрати на виробництві співставні. Відмінність у тому, що мирним втратам значно легше запобігти. Однак завдяки обмеженню повноважень перевіряльників цілі підприємства перетворились на такі собі «непідконтрольні території».

6) Яким є стан пожежної безпеки?

Втрати від вогню ще жахливіші, аніж на виробництві. Щодня гине 5 людей. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що в 2017 році сталося на 31% більше пожеж, ніж торік. Водночас загиблих від вогню на 8% більше. Це твердження базується на відомостях профільного інституту.

У 2016 році від пожеж загинуло 1,5 тисячі осіб. Більшість з них стосуються житлового фонду. Проте 63%підприємств, де зафіксована пожежа у 2016 році, були саме приватними. Мова, зокрема, про торговельно-складські приміщення.

Пожежі у житловому секторі теж мають пояснення. Пожежники таким чином прокоментували у липні ц.р. стан дотримання пожежної безпеки у будинках столиці: «слід розуміти, що на проведення заходів державного нагляду і контролю ще й досі діє мораторій, тож рятувальники перевіряють лише ті будинки, обслуговуючі організації яких направили до Головного управління ДСНС України у м. Києві звернення щодо проведення спільних перевірок житлових будинків».

7) У чому полягає мораторій?

Закон про тимчасові особливості держнагляду, прийнятий 3 листопада 2016 року, визначив, що у 2017 році планові перевірки не здійснюються взагалі, а позапланові – лише у виключних випадках. Він дозволив проводити перевірки органам Держпраці (трудові права і охорона праці), але не дозволив їх проводити ДСНС (пожежна безпека). Однак через розпорядження КМУ №169-р перша служба не може проходити на підприємство, а друга – зупиняти виробництва через суд. Фактично провести перевірку пожежникам стало можливо лише за заявою фізичної особи і за згодою Державної регуляторної служби (ДРС). Окремі положення відверто спантеличуюють: приміром, у статті 4 забороняється проводити позапланову перевірку без оприлюднення на сайті ДРС. Невже держава спонукає знищувати докази своєї протиправної діяльності? Зазначимо, що попередні мораторії встановлювались для захисту малих і середніх суб’єктів господарювання, тоді як останній таких меж не має. Зокрема, у цьому році забороною на проведення перевірок від ДСНС скористалась столична фірма, що виробляє полімерну упаковку. Хоча судових спорів виникає мало: зазвичай, перевіряльники дотримуються Закону.

Про нелогічність мораторію попереджали у Головному науково-експертному управлінні ВР. Вони підкреслили, що контроль є невід’ємною функцією держави в умовах ринкової економіки, а замість постійного продовження мораторію на перевірки краще вдосконалити порядок їх проведення. Мораторій ставить під сумнів необхідність збереження даних органів та робить можливим їх скорочення. Мабуть, експерти сприймали це як помилковий крок. Втім, подальші події (прийняття розпорядження КМУ №169-р) показали, що це була цілеспрямована політика.

ДСНС працює вже з наслідками катастроф і не може здійснювати превентивну роботу.

Зазначимо, що зараз різні політичні сили, зокрема праві, влаштовують бійки біля Одеської міськради, вимагаючи перевиборів. Однак проблема значно глибша – вона у загальній спрямованості на дерегуляцію, яку фетишизують усі партії (показово, що відомі праві депутати Андрій Денисенко і Олег Петренко голосували «за»). З цим боротися вони бажання не мають.

8) Чи добре себе показав мораторій у попередні роки?

Не лише у суспільства, а й усередині державного апарату лунала критика на адресу мораторію, зокрема, щодо охорони праці.

«На чиїй совісті загибель працівників?», – під такою красномовною назвою вийшла стаття у газеті «Подільські вісті» у самий «розпал» мораторію. У матеріалі йшлося про вибух котла на агропідприємстві у Хмельницькій області у 2015 році, що забрав життя кількох робітників. Сказано, що держава «турботливо оберігає» бізнесменів від контролюючих інституцій, запроваджуючи мораторії. Висловлюється сподівання, що після закінчення мораторію держава візьметься за виконання своїх обов’язків. Однак, як відомо, один мораторій змінився іншим.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2016 році писав: «Особливе занепокоєння викликає те, що сьогодні законодавством взагалі знівельовано механізм контролю за станом охорони праці на підприємствах, шляхом ліквідації системи страхових тарифів та класів професійного ризику виробництв». При цьому було сказано, що в умовах мораторію більша відповідальність лежить на роботодавцях, які повинні звертатись за консультаціями. Вже у 2015 році представники Фонду повідомляли про те, що у порівнянні з 2014 роком травматизм зростає: «Стан охорони праці на підприємствах малого та середнього бізнесу викликає сильне занепокоєння, фактично він невідомий ні контролюючим, ні наглядовим органам і лише по факту розслідування нещасного випадку виявляються недоліки, які можна було виявити раніше та попередити виникнення нещасних випадків». Констатувалось, що підприємці не зацікавленіу дотриманні норм у сфері охорони праці. Було наведено переконливі факти щодо ситуації на Волині: «цілий рік на вугільних підприємствах області не здійснювався державний нагляд за станом охорони праці» (зокрема, ДП №1 «Шахта Нововолинська»). Здавалось би, мораторій «вигадали» для малого бізнесу, але послаблення відчули навіть бюджетні структури. Вперше за історію роботи Фонду травматизм почав зростати у 2015 році. А вже у І кварталі 2016 року смертельно було травмовано 8 працівників проти 0 у попередньому році.

Як зазначали практикуючі юристи, норми Закону України «Про охорону праці» та конвенцій МОП щодо невідкладного зупинення робіт ще з середини 2013 року залишились виключно на папері. Саме з цього часу зупинення виробництва стало можливе виключно за рішенням суду. Тоді як з 21 травня 2017 року цього не можна зробити навіть через суд! Адже відсутній порядок з контролю за охороною праці, який і визначав, за яких умов небезпека визнається реальною. Більше того, рішення суду тепер потрібне навіть для відвідування підприємства.

Як бачимо, було вдосталь приводів для державних мужів задуматись над критичною ситуацією. Однак цього зроблено не було, адже Уряд служить іншим інтересам.

9) Що зміниться з прийняттям нового Трудового кодексу?

Проект Трудового кодексу України №1658 може погіршити стан охорони праці та пожежної безпеки. Негативну роль може зіграти підвищення інтенсивності праці. Європейські дослідження вказують на зв’язок між надурочною роботою та нещасними випадками на виробництві. Стаття 12 проекту ТК дозволить видавати нормативні акти роботодавця, що покладатимуть на працівника додаткові обов’язки. Збільшення інтенсивності праці можуть викликати зростання нещасних випадків. Критично слід ставитись і до ідеї дозволити працівникам працювати надурочно понад обмеження у 120 годин. Сказано, що кожна додаткова година оплачуватиметься у потрійному розмірі (ст.235 ТК). Це стимулюватиме працівників пошвидше «виробляти» річну норму надурочних робіт, щоб отримати доплату. В умовах низької вартості робочої сили великому капіталу буде простіше компенсувати надурочні, аніж інвестувати в технологічну модернізацію виробництва. До того ж на малих підприємствах знімається обмеження на застосування підсумованого обліку робочого часу (ст.311). Без згоди профспілки можна встановити обліковий період в рік і змусити відпрацювати за кілька місяців дану норму (~2000 годин). Зменшення штрафів за використання неоформленої праці сприятиме поширенню нелегальних схем і, відповідно, ігноруванню законодавства про охорону праці (ст.362 ТК зменшує штрафи утричі). Сьогодні навіть на легально-функціонуючих підприємствах норми охорони праці не дотримуються, тому тут вбачаються очевидні ризики.

Главі 10 «Охорона праці» не включає багатьох важливих положень нинішнього КЗпП. Зокрема, у проекті відсутнє формулювання ст.153 КЗпП про те, що роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи «в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці» (йдеться лише про більш вузьке поняття: має скластися ситуація, небезпечна для життя і здоров’я). У разі неможливості повного усунення небезпечних умов праці сьогодні роботодавець повинен інформувати про це Держпраці. Цей обов’язок з роботодавця знімається. Прямо у тексті ТК не зазначено обов’язку наймача проводити систематичний інструктаж з питань протипожежної охорони (ст.153 КЗпП). Не знайшли відображення у ТК і норми про заборону введення в експлуатацію підприємств, які не відповідають вимогам охорони праці (ст.155 КЗпП), а також про обов’язок власника щодо полегшення і оздоровлення умов праці (ст.158 КЗпП). Не знайшлося місце і нормі про те, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника (ст.160 КЗпП).

10) Як можна покращити ситуацію?

Очевидним стає порушення права на життя, передбачене Європейською Конвенцією. Не виконання державою позитивних обов’язків по попередженню катастроф дозволяє постраждалим звертатись до Євросуду.

Мораторій – це не просте технічне питання. Воно визначає цінності. Жоден бізнес не вартий людського життя.

Неоліберали полюблять підраховувати «ціну держави»: скільки бізнес сплачує на функціонування державного апарату і наскільки це стримує розвиток економіки. А чи не час підрахувати втрати, які зазнала Україна від дерегуляції? Тіньова зарплати, офшоризація, зростання цін, а тепер і пожежі – все це наслідки одного явища. Мова про ідеологію вільного ринку, яка ставить прибуток понад усе.

Реформа охорони праці йде надзвичайно тяжко. Як повідомляв «Соціальний рух», парламент не може прийняти поправки до Закону про охорону праці, що узгодить положення даного документу з актами ЄС. Він змусить роботодавців виділяти додаткові кошти на охорону праці. Однак у парламенті нема жодної політсили, що представляла б інтерес трудівників, тому ця ініціатива чекатиме свого часу ще довго.

Історично саме трагедії у приватному секторі змушували державу непокоїтись питанням безпеки. Як зазначає к.е.н., активіст «Соціального руху» Захар Попович, законодавство про пожежну безпеку і перевірки, на жаль, пишеться кров’ю. «В США воно з’явилося після Triangle Fire, коли у 1911 році згоріло більше сотні молодих жінок. Запасні виходи з приміщення замкнули, щоб обмежити їх спілкування з профспілковими органайзерами. Лише після Triangle Fire обов’язковою вимогою в США стали завжди відкриті з середини запасні виходи та широкі повноваження пожежників щодо перевірок», – зазначає він. Дерегуляція і жорстка економія завжди йдуть поруч, пише британське видання ‘The Atlantic’. Безпечна праця сьогодні знову виходить на передній край вимог робітників по всьому світу, як і в ХІХ столітті. Звичайно, ми за те, щоб правила створювались превентивно, а не у «реакційному» порядку.

Так, нам потрібне оновлення системи контролю та її перезапуск під контролем трудящих. Для «СР» як лівої політисили це не питання для дискусії: ми за обмеження свободи бізнесу в інтересах соціуму.

Метою є не лише відновлення системи контролю, а й належне її фінансування. Зробити цього неможливо без деофшоризації. Згадані великі підприємства нині платять податки у бюджети Нідерландів та Кіпру, а не фінансують власну систему охорони праці.

Зниження ставки ЄСВ було б доцільним лише для тих роботодавців, що інвестують в охорону праці та знижують рівень травматизму. Далеко не всі корпорації у Кодексах гарної поведінки прописують посилені вимоги по охороні праці: головним чином, вони стосуються збереження комерційної таємниці і т.д. Самосвідомість бізнес дуже низька (це підтверджують самі чиновники), тому потрібен контроль. Якщо цим не хоче займатись держава, то відповідні повноваження мають бути делеговані профспілкам. Навряд чи вони будуть зацікавлені у накладенні непропорційних стягнень на підприємство, де самі ж і працюють. Словом, є безліч способів вдосконалити контроль, а не саботувати його.

Якщо перезавантаження системи контролю не відбудеться найближчим часом, то робітники матимуть додаткові моральні підстави для революції.

Віталій ДУДІН,«Соціальний рух»

Новости по теме

Популярные новости

Новости о войне

Последние новости